— Але я не хочу тебе відпускати, — продовжив Скай. — Хочу дати тобі можливість залишитися. Щоб ти була тут. У цьому палаці. Зі мною, Аделі. Кидай ножі, змагайся з моїми гвардійцями. Та до біса — навіть зі мною!
Я різко зробила крок уперед і притисла палець до його губ, зупиняючи цей потік слів. Щоб більше не чути їх.
— Як хто? — запитала я прямо, і серце чомусь боляче стиснулося.
Як гвардійка? Над цим можна подумати. Але я не буду сліпо виконувати накази. І він це знає. Як командувачка? У цьому світі патріархат ще гірший, ніж у моєму. Із жінкою на такій посаді виникнуть труднощі.
— Ким я буду, Скай? — повторила я.
— А ким би ти хотіла бути? — його губи торкнулися мого пальця, і цей доторк ледь не звів мене з розуму. — Скажи мені, чого ти прагнеш, Аделі?
— Я б хотіла… — я повільно відводила руку від його обличчя, відчуваючи, як між нами розряджається повітря, — відірвати… твою голову і…
І він поцілував мене.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨

Ловіть подарунки) Два промика на мої історії ❤️

(Наречена на літо): OyWZ8b21

(Академія для небажаної королеви): 6Vf8ZVu3

P.s. Не забудьте відписати, якщо заберете промик. Це зручно читачам і буде приємно для мене❤️