Сергій — із тих людей, які не люблять залишати життя напризволяще.

Він звик діяти. Вирішувати. Тримати слово. Тримати ситуацію.

І, головне, — тримати себе в руках.

«На мені все тримається.»

З боку така людина здається сильною. Надійною. Зібраною.

Такою, яка не розгубиться, коли навколо все почне сипатися.

Але сила іноді має дивну властивість. Вона може бути не лише бронею.

Вона може стати кліткою.

Йому здавалося: якщо достатньо міцно тримати все у своїх руках, життя зрештою підкориться.

Але життя — не будівельний об'єкт.

Його неможливо просто взяти під контроль, поставити підпори й змусити стояти.

Іноді те, що ти так старанно намагався втримати, руйнується просто у тебе на очах.

Сергій хотів бути тим, хто приймає рішення.

Але одного дня йому довелося зіткнутися з простим і дуже неприємним питанням:

а що, якщо найбільша помилка — це впевненість у тому, що ти завжди знаєш, як правильно?

 А як ви думаєте: Сергій справді контролював своє життя — чи лише намагався не показати, наскільки сильно боявся його втратити?

Читати "Ляльку без очей"

*посилання на соцмережі клікабельні