ДОБРОГО  ДНЯ ,  МОЇ  ЛЮБІ  НАТХНЕННИКИ!!!

    Сьогодні   відкрилась   передплата   на   дуже  емоційну, пристрасну, хвилюючу і веселу історію   кохання,  яка   має   назву "Бідося Стремецького"  

   Щиро   вдячна   всім  хто   залишається   зі  мною  і   з   головними  героями   цієї  історії.   Буду   дуже   вдячна   за   підтримку ,  коментарі  і   сердечка.   Ваша   підтримка  безцінна.❤️

Я хотіла відійти, та натомість підняла голову і зустрівшись з чорними очима - завмерла. В його очах раптом я чітко побачила ніжність... А наступної миті він нахилився і легенько торкнувся моїх губ своїми. Від цього легкого дотику в мене всередині все перевернулося. Першою думкою було відштовхнути його. Другою - чому я в біса досі цього не зробила? Та натомість, я привідкрила губи і дозволила йому себе цілувати. Чоловік провів язиком по моїх губах і я гучно видихнула. Це було... дивно і дуже приємно... Коли Олег поглибив поцілунок, мене наче вдарило струмом. По всьому тілу розлилося тепле тремтіння, прокладаючи гарячу доріжку до самого низу живота. Щоки спалахнули жаром і я вже не можу думати ні про що крім нього, його близькості і того, як шалено калатає моє серце. Дихання збилося, а тіло зрадницьки затремтіло в його руках. Його долоні ковзають по моєму тілу притискаючи до себе міцніше. Я задихаюсь від цього божевілля і не хочу щоб він зупинявся. Саме тому, коли Олег перервав поцілунок і трохи відсторонився, мені хотілось потягнутись за його губами. Трясця! Як він це зробив? От же ж халепа! І чому мені так сподобався цей поцілунок. Дуже сподобався.

Він продовжує обіймати мене і дивиться в очі, які здається стали ще чорнішими. Я відчуваю як шалено калатає його серце. А може це моє?...

- Заспокоїлась, мала? - тихо запитує приводячи до тями. Що? Мене ніби холодною водою облили. Я різко відступила на крок, вирвавшись з його рук і дивлюсь на нього широко розплющеними очима.

- Заспокоїлась? - перепитую. Всередині все закипає від обурення. Він мене поцілував просто для того, щоб я перестала плакати, а не тому що хотів цього? Не тому що його самого до мене потягнуло? Просто... заспокоїти малявку? Ну чудово. Я демонстративно витерла губи і щоки долонями, та сердито подивилась на нього. - Так. Дякую за благодійність, та наступного разу можеш просто дати мені хустинку. Навіщо відразу губами? - в його очах блимнув вогник, наче азарт чи сміх. Я не розібрала. Та мені й не хотілось. Я дуже зла. І більше на себе ніж на нього. Розтанула блін від його губ. Розклеїлась і розтеклась від тепла його тіла. Дурепа. Сама ж знаю що він ніколи не поведеться на таку як я... Курча... Та вперше мене це дійсно образило і засмутило. Захотілось втекти, побути на самоті і розібратись, що в біса зі мною відбувається. Розвернулась до дверей, та Стремецький впіймав мене за руку.

- Зачекай, дикунко. В мене до тебе є одна пропозиція. І вона буде вигідна нам обом. - розвертаюсь до нього.

- Після того, що ти щойно зробив, я вже боюсь навіть слухати що ти ще придумав. - фиркаю.

- Щось не пригадую щоб ти була проти того, що я щойно робив. - гмикає і посміхається, а я буквально відчуваю як моє обличчя вкривається плямами від злості. - Припини вбивати мене своїми красивими очима і послухай. Прикинься моєю нареченою. - я кілька секунд дивилась на нього, а потім розсміялась.

- Це жарт такий?

- Я цілком серйозно, колючко. Послухай. Я дам тобі захист. Дам гроші. Після виборів куплю квартиру для вас з малою. Ти більше не думатимеш, де ночувати і за що купити їжу. - ошелешено дивлюсь на нього і не можу зрозуміти, він це дійсно серйозно? - Це взаємовигідна пропозиція, Кіро. Я б на твоєму місці добре подумав, перш ніж відмовлятись.

- Зачекай. Ти мені все це, а я?... Що потрібно від мене? - нарешті роздупляюсь. 

- Нічого складного. Прикидатись моєю нареченою. Усміхатися, триматися поруч і переконливо грати роль жінки, закоханої в мене. - я відразу подумала про Олю, про Карину... Гроші, квартира, захист... Якщо я погоджуся, більше не залишусь сама. Не доведеться щодня боятися Смерча і думати де сховатися якщо він мене знайде. Більше того, я вже не буду йому потрібною. Вибір був очевидним. Але мене цікавило ще дещо...

- Я не буду з тобою спати. - впевнено кажу. Він гмикнув і підняв брови.

- Ти занадто високої про себе думки, Кіро. Якщо мені знадобиться коханка, то я знайду собі ту, якій не треба платити за секс зі мною. Вона сама проситиметься в моє ліжко. - хотілось скривитись, або сказати щось їдке, бо чомусь чути це було неприємно, та я стрималась. Не щодня мені надходять такі пропозиції. А він ще не дай Боже передумати може. 

- Добре. Я згодна. - на його обличчі з'явилася задоволена посмішка.

- Хороша дівчинка. Це правильне рішення. - Олег підняв руку і легко погладив мене по щоці. Я миттєво відсахнулась. Що він робить? Стремецький підійшов ближче і я втислась в стіну. - Перше правило, Кіро. Звикай до моїх дотиків. А зараз збирайся. Я викличу знайомого стиліста. Вона поїде з тобою по магазинах.

- Навіщо? - він окинув мене поглядом.

- Моя наречена повинна мати гарний вигляд і бути доглянутою. Завжди. - він задоволено посміхається. Було б чого радіти. Дорослий, красивий, багатий чоловік, а для ролі нареченої підібрав собі... мене... але мені пофіг. Скоро мені не доведеться боятись, бо щойно я погодилася на найбожевільнішу угоду в своєму житті.

ДЯКУЮ, ЩО ВИ ЗІ МНОЮ.