Мав задоволення прочитати «Світ миттєвої карми» Юлії Бор. Спочатку мені стало цікаво, як автор обіграє доволі цікаву концепцію світу, обмеживши себе низкою "правил цієї гри". Тож вирішив скласти невелику рецензією, оскільки твір таки на неї заслуговує. Спробую обійтись  без спойлерів, але з власними враженнями.


Отже, почнемо:

1. Концепція світу – 9/10. Ідея миттєвої карми спочатку здається читерською: зробив комусь гидоту – Всесвіт одразу виписав рахунок (а зробив добру справу - всесвіту пофіг) . Здавалося б, злочинність закінчилася, роман можна згортати. Але люди залишилися людьми й швидко довели, що навіть абсолютний закон можна перетворити на інструкцію «як піднасрати ближньому й не отримати по голові самому». Оце вже цікаво.

2. Використання правил світу – 9/10. Тут авторка сама собі поставила доволі жорсткі рамки й, що мені особливо сподобалося, не почала ламати їх улюбленою авторською формулою лінивих авторів «ну... тут магія працює трохи інакше, бо мені так треба». Навпаки, герої шукають лазівки всередині системи: згода, примус, зальмери (наймані вбивці), відкладені наслідки. Я теж досить швидко почав придумувати, як обдурити карму… а потім з'ясувалося, що місцеві шахраї цим займаються професійно вже давно. 

3. Герої – 8,5/10. Головна героїня мені сподобалася тим, що вона не чергова «потраплянка», якій разом із новим тілом видали диплом генія. Вона думає, аналізує, помиляється (і це, до речі, дуже добре надає тексту відчуття того, що світ і без героїні би непогано обійшовся), язик у неї періодично біжить швидше за інстинкт самозбереження – загалом, жива людина. Кірана, Лайріон, Гор та інші персонажі теж не зливаються в одну масу: характери, реакції й способи вирішувати проблеми в них різні. 

4. Діалоги й гумор – 8,5/10. Напевно, одна з найприємніших частин книги. Персонажі не розмовляють так, наче кожен перед реплікою перечитав академічний словник. Є підколи, сленг, взаємне тролення й нормальна побутова дурість. Особливо люблю моменти, коли навколо змова, вбивці й переворот, а герої все одно знаходять час з'ясувати, кому дісталися небезпечніші замахи – тому, кого хочуть убити, чи тому, кого намагаються звабити. 

5. Сюжет – 7,5/10. Загальна інтрига хороша й поступово розростається від особистої проблеми Алісії до значно серйозніших речей. Правда, місцями герої надто швидко складають два плюс два, а інформація іноді прилітає не ложечкою, а одразу відром. Деякі повороти теж можна вирахувати раніше за персонажів (і це плюс для уважного читача). Але бажання дізнатися, хто тут кого переграє, книга утримує.

6. Романтика – 8/10. Добре, що стосунки Алісії та Лайріона не народилися за схемою «він красивий, вона красива – терміново час кохання». Вони спершу перевіряють одне одного, підозрюють, провокують, сваряться і ... далі безз спойлерів. Причому іноді навколишнім хочеться буквально стукнути їх головами – і, таки погоджуюсь з цими "добрими навколишніми", вони самі цього заслужили.

7. Мова – тут у мене дві оцінки. Авторська подача – 9/10, мовна вичитаність – 7/10. Голос у тексту свій: живий, розмовний, часом нахабний, зі сленгом і земними асоціаціями Алісії. Це додає книзі шарму. Але редактору тут теж буде чим зайнятися: русизми, кальки, пунктуація, повтори, невдалі узгодження, надмірні багатокрапки й окремі речення, яким мені весь час хочеться пояснити, як вони мають працювати. Але це вже мої придирки... Тож переходемо до атмосфери.
8. Атмосфера й занурення – 8,5/10. Ірліон не відчувається декорацією, а є повноцінним світом, де люди їдять, працюють, інтригують, закохуються, торгують, сваряться й використовують закони Всесвіту у власних інтересах. А ще там є масури – величезні їздові «котики» із шаблезубими іклами, корзаки, які крадуть усе, що погано лежить, і шарги, про характер яких краще взагалі не питати. За самих тваринок світу можна сміливо накидати пару балів.

Висновок – приблизно 8,5/10. «Світ миттєвої карми» має огріхи й точно виграє від хорошої мовної редактури, але це той випадок, коли мені значно цікавіше дивитися, що авторка придумала далі, ніж рахувати коми. Продуманий світ, живі персонажі, гумор і головне – правила, які не просто існують у довідці, а реально рухають сюжет. До читання раджу.

Висновок – приблизно 8,5/10. «Світ миттєвої карми» місцями ще просить редактора, бажано терплячого й озброєного червоною ручкою. Але сюжет настільки швидко затягує, що полювати на коми вже якось лінь. Світ продуманий, герої живі, гумор працює, а правила карми не припадають пилом у довіднику, а регулярно комусь ускладнюють життя. До читання раджу.