Сьогодні в Україні – День захисників і захисниць України, День ветерана, День Українського козацтва, а також Покрова Пресвятої Богородиці – день, який історично пов'язаний з українським козацтвом і традицією захисту. 

Вітаю всіх, хто сьогодні має відношення до цих дат.

Особливо – військових, ветеранів, захисників і захисниць України.

Я теж військовий.

І, можливо, саме тому для мене сьогоднішня дата має особливе значення.

Але сьогодні я хочу сказати ще про одну річ.

Військовий не обов'язково пише лише про війну.

Військові пишуть прозу, фантастику, фентезі, детективи, антиутопії та інші історії. Українська література вже має чимало прикладів авторів, які поєднують військову службу з письменництвом. 

І серед авторів, які публікуються на літературних платформах, є люди з дуже різним досвідом.

Моя історія – теж не про війну.

«Хроніка Епох: Пелюстки Роздоріжжя» — це вигаданий світ, який пережив катастрофу, Велику Зиму, народження нових громад, боротьбу за майбутнє та поступове формування нової цивілізації.

А сьогодні о 19:00 на Букнет виходить новий розділ.

Частина II – «Ті, хто пішли»

Розділ I

Я не буду розповідати, що станеться.

Бо іноді найцікавіше питання — не «що буде далі?», а:

«Чому людина вирішує залишити все, що знала?»

Що змушує її піти?

Що вона залишає позаду?

І чи можна, вирушивши в невідомість, залишитися тією самою людиною?

Сьогодні о 19:00 починається наступна частина «Хроніки Епох».

І, можливо, саме з цього моменту дороги героїв почнуть розходитися набагато далі, ніж вони самі могли уявити.

А якби вам довелося залишити все знайоме й вирушити в невідомість – що було б найважче залишити позаду?