Тому я терпіла й удавала, що нічого не помічаю і не розумію. Дурість? Мабуть, так. Але в той момент я все ще пливла за течією, бо зовсім не вміла плавати. Складно оцінити те, з чим ти ніколи не стикався на практиці й про що лише читав у старих книжках. І ще складніше усвідомити, що ти сама стала героїнею цієї історії, і тільки тобі відповідати за наслідки.

Тому я залишила все як є. Мовчки дивилася на зелено-бузкові лекро-сосни, на далекі вогні генераторної, де прогулювалися Аманда з Крейоном, і ставила собі те саме запитання: якщо хтось здатен так швидко знайти свою «половинку», чи зустріну я колись таку людину сама?

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло