А що, як деякі сни — це спогади, які заблукали?

Після весілля та облаштування на новому місці Яромиру нарешті зморив сон.

Вона опинилася в місці, яке здавалося дивно знайомим. Настільки, що навіть уві сні виникало відчуття: я вже тут була.

Десь поруч лунали голоси.

Вона не бачила тих, хто говорив. Лише слухала крізь туман свідомості.

Знайомий голос. Незнайомий голос. Кілька уривків розмови. Її ім’я.

А потім — пробудження.

Від сну залишилися лише нечіткі образи й дивне відчуття, ніби свідомість намагалася витягнути з темряви щось давно забуте.

Та чи справді це був спогад?

Чи лише чергова гра уяви, народжена втомою, пережитим потрясінням і тим, що сталося останнім часом?

Яромира ще не знала, що це був лише перший уламок пам’яті.

А як гадаєте ви — її минуле справді починає повертатися чи це лише сон? ?

І хто стояв за тим незнайомим голосом?

Знайомтесь - «Наречена Велеса» https://booknet.ua/reader/narechena-velesa-b459788?c=5136157&p=1