Всім привіт! Сьогодні діє знижка 15% на гаррячу та дуже ємоційну історію: Розлучення! Ми тобі потрібні?

- Новицький, вітаю, ти став батьком!

Спочатку він напружився, а потім повільно обернувся. Ох, матусю... Не була я готова до нашої зустрічі. Серце здригнулося навіть через стільки років, а потім забилося швидко-швидко від хвилювання. Мене не бентежив навіть єхидно-колючий погляд Артема, адже на теплій ейфорії ледь не кинулася до нього з писком в обійми. Навіть всупереч його грубим словам про дітей, про мене, як про коханку, я тремтіла в його присутності. Хоч і намагалася говорити собі, що все давно закінчилося, що мужик козел, але... Але закоханому серцю цього не поясниш.

Усі чотири роки мене переслідував образ Новицького в лиці моєї доньки. Вона його копія: ті самі величезні карі очі, загострений носик і тоненькі губи. Навіть тест ДНК не потрібен, лише глянувши на неї, тільки сліпий не побачить схожості.

- Ярославо, якого біса? - зневажливо виплюнув він, а я подумки подякувала Новицькому за це.

Він спустив мене із п'янких мрій назад на землю. Але ж пам'ятає моє ім'я, сердечко гулко відгукнулося і пробило один пролом у бетонній стіні ненависті. Сумніваюся, ніби він пам'ятає імена всіх своїх коханок... Довелося придушити в собі напад неконтрольованої радості і розтоптати його натовпом слонів, що бігли.

- Тьомчику, хто це? - зажадала відповіді лялька, але "Тьомчик" (мене аж пересмикнуло), проігнорував її.

- Батьком? - прогримів він на всю вітальню, а я лише солодко посміхнулася.

- Так, любий. І скоро станеш ним вдруге.

Бідний Новицький, мені здалося, що його міг схопити серцевий напад після моїх гучних заяв. Чи вже? Він зблід і, важко хапаючи ротом повітря, вхопився долонею за спинку високого стільця. Уже підбігла на автоматі, бажаючи допомогти, але різко відскочила.