Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

За час приготування, Беліал ловила себе на думці, що аромати на кухні були неймовірними. Хоч голоду вона не відчувала у класичному сенсі, все ж спробувати, що там приготує Джим кортіло.

Хвала Інферні, уже за пів години, детектив поклав у тарілку готову страву і простягнув вилку.

Вона набрала трохи, дмухнула і відправила до рота, пережовуючи.

– Це…доволі цікаво, – примружилась вона.

Страва була соковитою, в міру солоною із приємним вершковим, солодкуватим присмаком.

– Ти ж не знаєш яке воно має бути на смак, – пирхнув Джим, дмухаючи собі на вилку.

– Ну…здається смачним.

Джим пирхнув.

– Попри все, це, бляха, найкращий фрикасе, який я коли-небудь робив.

– Бо ти пам’ятаєш яким був найкращий.

– Гей, – він тицьнув у неї вилкою. – Не демотивуй мене.

Белі пирхнула, набираючи собі ще. А справді смачно, трясця.

– Треба поспілкуватись із його колегою ще раз, – зітхнув чоловік. – Джиме!
Торнтон аж вкляк. Брук хитнув головою:
– Даруй…Ієне, занотуй це.
– Так, перепрошую.
– Не забувай, гаразд?
– Звісно, – зніяковіло відповів напарник.
Брук не дивився в бік Джима, бо, власне, гадки не мав, що він зараз тут. Та від Торнтона не сховався згаслий погляд старого друга. Чоловік, певно, часто згадував померлого напарника.
– Я теж сумую, друже, – тихо мовив Джим.
Плечі Брука на мить здригнулись. Він ошелешено озирнувся, а тоді швидко залишив кімнату.
– Вони…можуть відчувати душі? – нахмурився Торнтон.
– Не всі, – хитнула головою Белі. – Деякі…щось відчувають, та самі не знають що.

– Про це поплачемо згодом, маю нарядитися.
– Боже ж мій! – вигукнув Торнтон. – Та це точно хтось особливий!
– Можливо, – звела брову Белі.
– Котрийсь з братів? – здригнув бровами детектив.
– Ненавиджу тебе, – хитала головою вона.
– Неправда, – махнув рукою Джим. – Давай, біжи вже. Не змушуй обранця чекати.
Беліал озирнулась.
– Ще кине тебе заради Клео.
– Яке ж ти падло, Торнтоне, – бурмотіла Белі, регочучи.
Джим кинув поглядом на Беліал, що повільно крокувала геть і знов всміхнувся. Складно було пояснити ту легкість яку він відчував поруч з нею.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️