Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Не став одразу стільки питань, – бурмотіла Беліал, після того як вони супроводили чергову душу до Пекла.

– Я ж детектив, – нагадав їй Торнтон.

– Так, мертвий детектив, – пирхнула княгиня Безодні.

– Хіба це має скасувати мій підхід?

– Ти не на місці злочину, – хитнула головою вона.

– Ні, але ж уважність працює, – всміхнувся Джим. – Люди охочіші до контакту, коли відчувають, що їх чують.

– Я вже шкодую, що взяла тебе, – закотила очі Беліал.

– Ні, не шкодуєш, – вишкірився детектив.

Кафе “Сумний вітрячок”, вже точно не було тим місцем, яке Джим очікував би побачити у Пеклі. Та й контингент тут був, м’яко кажучи, геть не типовим. Душі похилого віку, кілька занепалих і демониця-офіціантка, що дуже намагалась бути обережною, та раз по разу як не совала посуд на столах своїм хвостиком, то ковзала копитцями по вологій підлозі, мало не розливаючи напої, які наче як мала донести в цілісності до потрібних столиків.

– Привіт, Клеопассен, – кивнула Белі. – Це – Джим.

Демониця кліпнула, горизонтальні зрачки у великих розкосих очах на мить блимнули. Вона поправила волосся, всміхаючись.

– Привіт, Джиме. Як справи?

– Гм…все добре, дякую, що спитала, Клео…

– Можна просто Клео, – всміхнулась вона. – Демонічні ім’я так складно вимовляти.

Джим зніяковіло всміхнувся.

– Ти вважаєш її дивною, так? 

– Ні, не так, – нахмурився детектив.

– Те, що вона нестандартної для твого наївного погляду, форми – не робить її негарною!

– Бляха, та не думаю я так! – рявкнув Джим. – Клео дуже приваблива, я просто поки не готовий!

– О! Дякую! – опустивши перед ними два кухлі з елем, всміхнулась демониця. – Я розумію, Джиме, для щирого кохання треба бути готовим, я зачекаю.

Вона постукала його по плечу і пішла. Белі підібгала губи, намагаючись стримати регіт та марно. Джим важко видихнув, докірливо поглянувши на Беліал, що заливалася від сміху.

– Знущаєшся, так?

– Вибач… – вже аж гикала Белі.

Джим пирхнув, взявши кухоль в руки.

– Це…можна пити?

– А що? Дивитися на нього? – Беліал підняла кухоль. – Пий, давай.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️