00:40. Починаємо день з візуалу!

За декілька хвилин надійде оновлення "Упізнання" - Розділ 5.

Тож маю для вас одну цікаву локацію. Бажаю усі приємного вівторка.

 

 

...до монументального приміщення — зимового саду під заскленим куполом.

Крізь прозору стелю видно місяць. Та це не єдине джерело світла у затишку невідомих мені дерев — деякі з них випромінюють холодне сяйво, а на острівцях бруківки, розкиданих то тут, то там серед трави, стоять великі металеві тарелі, наповнені палаючим вугіллям. Червоне та блакитне борються за панування тут, і я би сто раз подумала перед тим, як закладатися на переможця. 

У центрі саду виблискує ідеально кругла кам’яна чаша діаметром метрів чотири з викладеними декоративною мозаїкою бортиками. У ній стоять найзвичайніші двері, і їхня присутність геть не вписується ні в місцевий ландшафт, ні у логіку. Хто будує щось таке посеред кімнати?

 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вень Чжулун
29.09.2026, 08:20:05

Гарно)

Інші блоги
Трішки ностальгї....
Іноді так приємно піддатися теплій ностальгії, відкласти всі справи і просто посмакувати ті моменти, коли сцени народжувалися в голові абсолютно несподівано. Буває, сидиш над текстом і навіть не підозрюєш, що за частку
Хлопці знайшли собі заняття...
На жаль, не те, яким займалися п'ять глав до цього ☺️ Я зачинив засув сам. В вагоні пахло квітами й холодним чаєм із вечора. Ліжко було застелене, нічим не нагадуючи ложе, де ще кілька годин тому ми змагалися в чуттєвій
Олівія
Знаєте, герої не народжуються одразу сильними, впевненими чи такими, якими ми їх бачимо на піку сюжету. Вони проходять довгий шлях через сумніви, випробування, зміну стилю та навіть поглядів на життя. Наша Олівія — не
Хвастаюся!
Коротше, я досі в шоці і не знаю як воно так склалося? Тож просто повихваляюся :) А ще мені тут сказали, що мої комікси нагадали "Врятувати шостого" то це комплімент чи образа? Самостійно перевірити можна тут
Гіфка до нової глави Пантери♥️☺️
​— Кохана, я не можу цілувати кішку — це якось занадто дивно. А я так хочу знову відчути твої губи, — усміхнувся я. ​Пантера фиркнула і зненацька стрибнула на мене, поваливши спиною на мокру землю. Щось мені
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше