Лара сиділа на балконі, загорнувшись у теплий плед, і бездумно дивилася на місто.Вечір був звичайним. Унизу поспішали люди, десь сигналили автомобілі, у сусідньому будинку світилися вікна. Вона тримала в руках чашку кави й думала про те, як сильно втомилася від однакових днів.Раптом над будинками щось змінилося.Звідкись з'явилася зграя ворон.Їх було десятки. Вони кружляли просто над її будинком, голосно каркаючи, наче намагалися перекричати одне одного. Вона насупилася й поставила чашку на підвіконня.

— Дивно...

Ворони зробили ще одне коло, а потім усі одночасно різко злетіли вгору.На мить небо ніби потемніло.Дівчина відчула дивний холод, хоча вітру не було.

— Що за...

Раптом світло на балконі мигнуло.Вона здригнулася й швидко зайшла до квартири.

— Мабуть, електрика...

Але не встигла зробити й кількох кроків, як завмерла.Щось було не так.Її квартира зникла.На місці сучасного телевізора стояв старий дерев'яний приймач. Замість звичного дивана — потерте крісло з квітчастою оббивкою. На стіні не було ні сучасних фотографій, ні полиці з книгами.Вона повільно обернулася.

— Ні...

На кухні стояв холодильник, якого вона ніколи не бачила. На столі лежала газета.Лара підійшла до неї й машинально взяла в руки.Погляд одразу впав на дату.

1980 рік.