Вона молилася, щоб Бог забрав його з її думок.

А потім він з’явився.

Крістіан.

Саме тоді, коли Ізабелла намагалася переконати себе, що може знову стати колишньою.

Вона знала, ким він був.
Знала, що він небезпечний.
Знала, що їхнє зближення — те, чого вона не повинна дозволяти.

Але серце не слухає молитов.

— Ви хочете, щоб я пішов?

Вона мала сказати «так».

Мала.

Але не змогла.

І тоді Крістіан сказав те, чого вона зовсім не очікувала:

— Бо я теж не можу.

Вперше за весь час у його очах не було впевненості.

Лише бажання.
Потреба.
І страх.

А потім він пішов.

І саме в цей момент Ізабелла зробила те, чого не мала робити.

— Крістіане… Не йдіть.

Одне коротке прохання.

Одна фраза, яка змінила все.

Вона більше не ховалася за молитвою.
Не переконувала себе, що нічого не відчуває.
Не брехала самій собі.

Вона вже знала відповідь.

Вона хотіла його.

Але чи готова вона прийняти ціну цього бажання?.. 

 Глава 11 вже чекає на вас.

https://booknet.ua/reader/iogo-vlasna-chernicya-grh-na-dvoh-b458903?c=5134896

Напишіть у коментарях:  
А ви думаєте, Ізабелла пошкодує про свої слова?