Книги Щоденник служниці 

А до нього - візуал

У дворі стояв чоловік, високий (не такий високий, як пан, та все ж…), з широкими плечима, в білих панталонах, в новенькому синьому мундирі з золотим шиттям. Весь такий, як тітонька Жюлі сказала, «видний, хвацький». Змахував рукою – було видно золоті персні. Вже не молодий, бо в волоссі сивина, і на скронях трохи залисини. Але вусики підкручував, як юнак… як отой Анрі, про якого Жанна казала, що нахабний і бідовий.

І все кричав, щоб слуги поспішали. Мені здалось, його на всю вулицю чути.

Ми з тітонькою сиділи, пили молоко, і вона все визирала в вікно і повторювала, який цікавий цей новий сусід. А мені чомусь страшно.