Ну що ж… привіт

Якось так сталося, що в мене тепер є авторський блог.

Чесно кажучи, ще не так давно я взагалі не задумувалася про те, щоб писати книги. Читати — так. Багато, різне і давно. А от опинитися по інший бік сторінки — точно не було пунктом якогось великого життєвого плану.

Але з великою кількістю прочитаних книг стається одна не дуже зручна річ: ти стаєш вибагливим читачем.

Уже мало просто цікавого сюжету. Хочеться атмосфери. Живих людей замість набору правильних рис характеру. Героїв, які можуть помилятися, дратувати, мовчати невчасно, робити неправильні висновки й не завжди знати, чого хочуть самі. Хочеться впізнавати якісь відчуття, ловити деталі, іноді зупинятися посеред сторінки через одну думку.

Одним словом — шукаєш щось своє.

А «свого» мені чомусь постійно було мало.

Так дуже поступово з'явилася одна історія. Я довго носила її в голові, щось змінювала, відкладала, поверталася до неї знову. А потім вирішила: досить подумки писати книгу, якої мені самій хотілося б почитати.

Спробуємо перо.

Тому запрошую до моєї першої новинки — «Неформалка».

Чи буде щось після — я й сама поки не знаю, і, чесно, мені подобається саме так — без наперед розписаного плану. Хочеться спершу чесно прожити цю історію, а вже тоді думати, що далі. Ніяких урочистих обіцянок на десяток майбутніх книг зараз не буде.

І ще одна маленька домовленість щодо цього блогу.

Я нормально ставлюся до критики. Більше того, обґрунтована критика цікава: що не спрацювало, де ви не повірили герою, що здалося нелогічним, зайвим чи, навпаки, недоговореним. Не обов'язково любити все, що пише автор, аби говорити про книгу.

Але якщо це просто не ваш жанр, не ваша атмосфера, не ваш темп чи не ваші герої — спокійно проходьте повз. У книжок, як і в людей, не буває обов'язку подобатися всім. Немає сенсу переконувати інших читачів, що історія погана лише тому, що особисто вам хотілося зовсім іншої.

Нехай тут залишиться місце і для тих, кому вона відгукнеться.

Бо, здається, саме заради такого читача все це й почалося.

Отже, «Неформалка».

Починаємо.

Арі Шейд.