Теорія прихильності (вона ж теорія прив’язаності)

Суть: Концепція пояснює, як ранній емоційний зв'язок дитини з батьками чи опікунами стає внутрішнім шаблоном для всіх майбутніх дорослих стосунків.

Простіше: достатня кількість уваги та піклування в ранньому віці сприяє формуванню зрілих та спокійних відносин в подальшому (безпечний тип прив’язаності).

Ще простіше: чим більше ми даємо турботи немовляті (носимо на руках, обіймаємо, годуємо, розмовляємо), тим краще розвивається воно в усіх сенсах.

Чи знали наші предки про теорію прив’язаності? Звісно, таких термінів не вживали, але суть інтуїтивно розуміли.

Відмічали -  час, який немовля проводить з мамою (татом, бабусею чи іншим близьким дорослим), є важливим.

Деякі історики та педагоги дорадянських часів фіксували свої спостереження та, буквально, оповіді людей.

«Найбільше коло дитини ходить сама мати, це перша і найсправніша нянька. … Миє, купає, сповиває, колише, годує, утішається, доглядає; навіть коли вже дитина підбільшає, то все-таки несуть її до матері, щоб забавила. Як почне дитина дещо розбирати і в’язики держати, тоді мати і другим, хто є в хаті, дає подержати і поглядіти.»

(Марко Грушевський, «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу»)

«Хтось чужий простягає руки. Обдурене знайомим рухом, знайомою картиною, дитя охоче йде до них. І ось тільки тепер помітило свою помилку. На цей раз руки віддаляють його від знайомої тіні, наближаючи до чогось чужого, що викликає острах. Раптовим рухом повертається до матері й знову безтурботно дивиться і дивується, або, щоб уникнути небезпеки, ховається за материне плече.»

(Януш Корчак)

«Це нівроку, гаразд дитинка у тебе, а отож таке у сусідів – їй вже пора сидіть, а вона і в’язи не держить. Що той недогляд! Пішли усі з хати, покинули її саміську в хаті, а вона як зайшлась, так щось їй сталось, що донині не прийшла до пам’яті.»

(Марко Грушевський, «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу», Розмови про дітей)

Бачимо, що перші дні і місяці життя новонародженого завжди пов’язували з піклуванням найближчої дорослої особи – мами, а трохи згодом -  інших родичів.

Нічого не змінилось і зараз. Так само новонароджений потребує тілесного контакту та уваги. Хіба що життя сучасної мами передбачає менше фізичної роботи та більше мобільності. Тому і час, проведений з малюком, може бути більш якісним та продуктивним. Все в ваших руках!