Сьогодні чомусь сильно ломить тіло особливо плече. Старі рани ниють, дають про себе знати, перегукуються з душевним неспокоєм. Напевно буде змінюватись погода. Я, наче той старий дід, можу прогнозувати найближчий дощ, або навіть сніг. 

Відпрацювавши прийом, мну плече і кривлюсь. Мої маленькі учні повторюють за мною до найменшої дрібнички, наче вони теж тридцятирічні діди, що колись виживали, а зараз про ті часи нагадують лише зарубцьовані шрами.

- Молодці, - підбадьорюю їх і усміхаюсь. - Тільки останнє скоріш для мене, ніж для вас. Кістки мої не такі вже слухняні.

- А хіба кістки можуть не слухатись? - запитує Олег, світленький хлопчик маленького зросту. За короткий час я вже вивчив їхні імена і навіть знаю, у кого який характер.

- Можуть, - зітхаю і тру передпліччя, відчуваючи імпульсивний біль. - Особливо, коли хочеш піднести руку, а вона не підноситься.

- В такому випадку треба йти до лікаря, - озивається Марійка. - Він вас вилікує, дасть пігулку і все буде добре.

- Якби ж лікар мені допоміг, - хмикаю, дивлячись на дівчинку, яка не може встояти на місці. В неї стільки енергії, на декілька дітей вистачило б. І навчання схоплює на льоту. – Та, на жаль, він безсилий.

- А нас мама постійно везе до лікаря, коли ми хворіємо, - говорить вона дуже серйозно. - І нам допомагає. Може ви не до того лікаря ходите? Ідіть до нашого.

- Можна спробувати, - заливаюсь сміхом. - на мить навіть забуваю про біль. - Обов'язково запитаю вашу маму, як називається той чудодійний лікар і де його знайти.

- Спитайте, вона нас сьогодні привезла.

Мені навіть цікаво глянути на жінку, яка народила трійню. А ще ці діти мені дуже імпонують, бо рідкість зустріти таких як вони. В моїй сім'ї близнюки народжуються дуже часто і це аномалія, якій дивуються усі. Досить я з Аліною двійнята, то ще й мої сестри народили по двійко дітей. Цікаво, а як буде у мене, коли я наважусь стати батьком? 

Про дітей я ще не задумувався. Та й якось не вписується Інга в материнську роль. Вона постійно зайнята, живе роботою, навіть я інколи не отримую її уваги. 

Зате того вечора, як я поїхав у Димитрівку і зустрів Яну, Інга миттєво згадала про мене. Вона наче відчула загрозу, що є ризик руйнуванню її стосунків. І це було справді так. Я був на межі, діяв імпульсивно, слухаючись лише своє серце і бажання. Поруч з Яною я якось ожив, задихав повними грудьми, відчув, що можу звернути гори. Та Інга нагадала про себе і мене облило холодною водою. Я ледь не зрадив, а це для мене не притаманно. Отямився, поїхав до батьків, переночував, а зранку повернувся у місто. Зустрівся з Інгою, яка була обурена моєю ночівлею не в дома, адже я обіцяв повернутись ще ввечері. А я їй нагадав, що вона моя наречена і мала б їхати зі мною. Від тоді наші стосунки трохи напружені, але ми говоримо одне з одним і далі будуємо плани на весілля.

- Обов'язково сьогодні познайомлюсь з вашою мамою, - обіцяю трійнятам.    

І після цієї короткої розмови ми продовжуємо заняття.     

В кінці дітки мені вклоняються, а я їм. На тому й розходимось. З'являється моя помічниця Марина і веде усіх в роздягальню. А я беру опіку над трійнятами, допомагаю їм переодягнутись і виводжу до вестибюля, де має їх забрати мама. 

- У вас стільки гарних м'ячів у тій сітці, - говорить до мене Дмитро. - Можна взяти один?

- Звичайно можна, - схиляюсь до хлопців і кладу долоні їм на плечі. 

Як можна відмовити таким хорошим діткам? Здається я б виконав усе, що вони попросять.

- Ура, - тішаться і зриваються з місця, біжать до імпровізованого квадрата з м'ячів. Марійка поспішає за ними, глянувши на мене якось дивно і хитро усміхнувшись.

Я випрямляюсь і спрямовую погляд перед собою, бачу її. Яна якраз у цю мить зайшла у вестибюль, за нею плентається якийсь худий чоловік. Вона завмирає, зустрівшись зі мною поглядом, легкий шок відображається на її красивому обличчі. А потім вона опановує себе і підходить ближче. Я теж йду їй на зустріч, і так ми зустрічаємось посеред вестибюля.

Не помічаю нікого навколо, все зникає, лише вона перед очима. Я думав, ми більше ніколи не зустрінемось, але виходить помилився. Чи зможу я її відпустити знову, знаючи, як сильно вона засіла в моїй душі. Останніми днями я навіть почав сумніватись, чи хочу я одружуватись з Інгою. Чи зможу жити з однією, коли постійно думаю про іншу?

https://booknet.ua/book/spadkomc-potrina-nespodvanka-b443539