​Та не встигаю додумати цю думку, як хтось дзвонить у домофон. Я аж підстрибую. Підходжу до панелі на стіні і натискаю кнопку:

— Так?

— Міс Кросс, перепрошую за пізній дзвінок, — лунає ввічливий голос нашого консьєржа. — До вас містер Восс.

​І тут я завмираю, навіть переставши дихати.

«Ну, звісно. Тільки його мені зараз і не вистачало».

​— Він унизу? — перепитую, намагаючись приховати нервове тремтіння в голосі.

— Так, міс Кросс, каже, що це дуже терміново. Пропустити?

​Мозок намагається придумати, що робити. Невже Бен усе-таки здав мене і зателефонував йому? Чи, можливо, Даміан дізнався від Аліси про мій візит і приїхав з'ясовувати стосунки?

— Нехай підіймається, — нарешті озвучую.

​Через кілька хвилин лунає дзвінок у двері. Я натягую на обличчя найкрижанішу маску з усього свого арсеналу та все ж таки заглядаю у вічко. Бачу високий чоловічий силует у темному пальто, який стоїть частково спиною до камери. Проте, не підозрюючи небезпеки, різко відчиняю двері.

​— Восс, якщо ти...

​Слова застряють у горлі, бо на порозі стоїть не Даміан.

​Усе відбувається блискавично швидко, як у кіно. Двоє чоловіків. Один миттєво наближається, жорстко затикає мені рот рукою в шкіряній рукавичці та силоміць заштовхує назад у квартиру. Другий перехоплює мої руки.

​Але я не збираюся здаватися без бою. Адреналін вибухає у венах. Я з усієї сили кусаю того, хто тримає мене за обличчя, відчуваючи металевий присмак крові. Він злісно шипить. Б'ю коліном, цілячись у пах другого, але трохи промахуюсь і влучаю в стегно. Зате вільною рукою встигаю в'їхати комусь ліктем прямо в ніс. Чується хрускіт кістки і люта лайка.

​Та їх двоє. І вони значно сильніші.

​Мене жорстоко притискають до стіни, перекриваючи кисень. Я відчуваю різкий, болючий укол у шию. Седативне.

​Тіло важчає вже за кілька секунд. Опір слабшає, ноги підкошуються.

​Останнє, що я чую, це тихі голоси крізь густий туман, який стрімко затягує свідомість:

— Швидше. Машина чекає.

— Вейн сказав без слідів. Тримай її.

​«Вейн... Еліас...» — остання думка спалахує в мозку перед тим, як мене остаточно поглинає абсолютна, безпросвітна темрява.

Знищ мене красиво