Дивна штука ця пристрасть. Чим довше намагаєшся її придушити й переконати себе, що тобі байдуже, тим сильніше вона десь усередині набирає обертів. А потім вистачає одного погляду, кількох чесних слів — і вся твоя витримка летить до біса.

Мабуть, найважче — не стримувати почуття, а зізнатися собі, що вони взагалі є. Бо іноді ми так довго від них тікаємо, що врешті самі робимо той крок, якого найбільше боялися. І, здається, саме такі моменти виходять найгарячішими.

Драксарія : Серце Безодні