ЧЕРНИЦЯ.

Сім днів Ізабелла переконувала себе, що Крістіан більше не повернеться.

Сім днів вона намагалася не чекати його біля воріт, не прислухатися до звуку автомобіля і не ловити себе на думці, що сумує.

А потім він знову з’явився.

Чорний автомобіль біля монастиря.

Темний костюм.

Впевнений погляд.

Цього разу Крістіан повернувся не пораненим чоловіком, якого потрібно було врятувати.

Він повернувся тим, ким був насправді.

Небезпечним.

Загадковим.

І занадто близьким для її спокою.

Але цього разу він приніс із собою не лише власні таємниці.

Маленька чорна коробочка приховувала старий срібний хрест — пам’ять про його матір, єдину людину, яка колись вірила, що в ньому є щось хороше.

Для Ізабелли цей хрест став більше, ніж просто річчю.

Він відкрив зовсім іншу сторону Крістіана.

Ту, яку він роками ховав від усіх.

І вперше вона задумалася:

а що, якщо за небезпечним чоловіком ховається людина, яку ще можна врятувати?

https://booknet.ua/reader/iogo-vlasna-chernicya-grh-na-dvoh-b458903?c=5132581

Але найстрашніше було інше.

Вона вже не хотіла, щоб він ішов.

Бо іноді спокуса починається не з дотику.  
Вона починається з очікування.