Я люблю своїх героїв. Я часто в них закохуюсь і малюю образ з нуля. Але іноді здається, що вони самі могли б посперечатися з першим написаним реченням про них.
Бо письменник — це людина, яка може дуже вишукано створити персонажа, в деталях описати всі тонкощі характеру, хороших та поганих звичок, полюбити його, зрозуміти всі його страхи і бажання... а потім взяти й посадити цього “нещасного” в ситуацію, якої він найбільше боявся.
Тому ось п'ять речей, яких я намагаюся не робити зі своїми героями.

Перше. Не робити їх ідеальними.
Мені нецікаво писати про людей, які завжди знають, як правильно вчинити; знають, що відповісти та де знайти рішення. Мої герої помиляються, а потім стикаються з наслідками своїх вчинків. Ще, можливо, вони мають багато упереджень в голові, що викликає чимало дискомфорту і не дозволяє часом позбутися стереотипного мислення.
Бо я, насправді, теж люблю персонажів, у яких можна впізнати самого себе. Неідеального.

Друге. Не давати їм легких відповідей.
Якщо перед героєм стоїть складний вибір, він не отримає чарівної підказки з неба. Йому доведеться вирішувати самому. Доведеться стикнутися з власними страхами, пройти крізь біль та відчай. Впоратися з емоціями та взяти себе в руки заради чогось більшого.

Третє. Не робити злодія просто злодієм.
Мене завжди цікавить питання: чому людина стала такою? В який момент щось пішло не так? Що керує її рішеннями? Бо за найстрашнішими вчинками часто стоїть історія, якої ми не знаємо. А коли дізнаємося, то усвідомимо наскільки міцні причинно-наслідкові зв’язки.

Четверте. Не забирати в них право на помилку.
Іноді герой може зробити те, що я сама особисто ніколи б не зробила. Але якщо це відповідає його характеру — я не буду його рятувати. Я дозволю персонажу пройти всі “9 кіл пекла”, щоб в результаті усвідомити свої помилки та знайти таке бажане щастя.

П'яте. Не обіцяти їм спокійного життя.
Тут я не ображусь, якщо в мою голову полетить від вас каміння. У моїх героїв зі спокійним життям щось не дуже. В їх світі такого поняття взагалі не існує.
Всі події та ситуації навколо вже з самого початку кричать: “тримайся, друже!”

Але, можливо, саме заради цього ми й читаємо. Заради емоцій. І щоб пройти разом із героєм через те, через що самі, можливо, ніколи не наважилися б пройти.

Тож, якщо Вам хочеться…

? загадки → «Таємниця, спокута і кров»

? сильних емоцій → «Я не втрачу тебе знову…»

?️ містики → «На три секунди довше...»

✨ іншого світу → «Під сонцем Саулейри»

? психологічного детективу → «Історія про одне вбивство та одне кохання»