Рецензія на твір «У вогні» Світлани Фоя у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак.

Віга. Історія про рудоволосу відьму-звабницю, що пленила своєю розкутістю та дикістю. Чим жінка вільніша, без зайвих тривог, думок, переживань, тим вона гарніша, привабливіша та сексуальніша для чоловіка. Чи є ця жінка відображенням справжньої відьми чи ж чоловіки знищують усіх настільки прекрасних осіб, бо ж бояться настільки вільних та незазнавших поневірянь?

Вічність. Ця частина мені була особливо близька. Суспільство дійсно нав'язує жінкам, як правильно жити і як правильно себе вести. Керує через поняття «цнотливість». Автор виказує дуже цікаву думку, що молода панянка не ставить під питання авторитет дорослих, бо ж вони прожили на світі більше і знають краще. Маленькі дівчата сприймають сказане, як правила гри, без жодних сумнівів.

У підліткову віці героїня щаслива, бо ж «зуміла оберегти себе». Оберегти від кохання – так, оберегти від насилля – ні. Не існує віктимної поведінки. У фіналі ці «настанови» пастора грають злий жарт: жінка, що ні разу не відчувала тепла живої плоті, отримує задоволення від притиснення до чоловіків у громадському транспорті. Зрозуміло: вона так чинить від безсилля, її потрібно пожаліти. Але, з іншої сторони, чи не є це порушення кордонів іншої людини, насиллям? Через такі «правила» суспільства щодо розпалення власної сексуальності виростають насильники? 

Емма. Цій героїні приділено найбільше часу і саме вона пройшла найбільших шлях, у неї були метаморфози. На очах читачах вона покохала, втратила дитя, вперше заглушила душевний біль фізичним, признала свою проблему і зацікавилась іншим чоловіком. Мені імпонує, що автор підняла ще одну дуже важливу тему – селфхарм. Дуже важливо, що Емма словами через рот сказала, навіщо, для чого вона терзає свою плоть і визнала, що так бути не повинно. Вона отримала достойний фінал, як для людини, що пройшла через настільки складні життєві перепетії. 

Мені дуже сподобався стиль написання автора. Хоч у кожній частині – Віга, Вічність, Емма – він різний. Автор вміє утримати інтерес читача. Підіймаються дуже важливі суспільні теми, про які неможливо мовчати. Творчість стає не тільки розважальною, але й суспільно корисною, несе в собі сенси. 

Моя особиста думка, без бажання когось образити. Частина «Віга» ні по сенсу, ні по атмосфері не підходить у збірку творів. Я би радила зробити її окремим твором. І змінити прізвище Емми, адже в українському медіа існує така жінка. Якщо книга побачить світ у друкованому варіанті, можуть виникнути питання. Це ж не фанфік. 

Автору бажаю мирного неба над головою, щоби муза ніколи не покидала і вдячних читачів. Дякую за досвід ознайомитися з такою достойною творчістю!