Я давно люблю історії про Драко та Герміону, але мені хотілося написати щось своє. Не просто історію, де вони раптом зустрілися через багато років і закохалися, а поставити їх у ситуацію, з якої неможливо просто піти.

І одного разу в мене з’явилася думка:

А що, як Герміона дізнається, що вагітна від Драко Мелфоя, хоча між ними ніколи нічого не було?

Саме з цього запитання все й почалося.

Мені стало цікаво не лише те, як це могло статися, а й те, що буде далі.

Як відреагує Герміона, яка звикла контролювати власне життя, коли в неї заберуть право вибору?

Що зробить Драко, коли раптом дізнається, що стане батьком дитини від жінки, яку колись вважав своїм ворогом?

Чи може відповідальність поступово перетворитися на турботу?

Турбота — на прив’язаність?

А прив’язаність — на почуття, яких жоден із них не планував?

Так народилася основа історії.

А потім мені захотілося більшого.

Старої магії. Родинних таємниць. Забутих угод. Малфоїв, які приховують значно більше, ніж здається. Розслідування, у якому кожна знайдена відповідь породжує ще кілька запитань.

І найголовніше — дуже повільної Драміони.

Без миттєвого «я тебе кохаю».

Мені хочеться провести їх шлях від недовіри й постійних суперечок до моменту, коли вони самі перестануть розуміти, коли саме інша людина стала настільки важливою.

Саме так для мене народився «Спадкоємець, якого не мало бути».

З одного божевільного запитання:

що станеться, якщо доля зв’яже двох людей раніше, ніж вони самі будуть готові обрати одне одного?

А далі історія ніби почала писати себе сама. ?


Kostericka