Рецензія на книгу Тетяни Гищак «Хиже серце» в рамках марафону Тетяни Гищак. 

Спершу хочу розказати про свої почуття. Я досі у захваті. Немовби побувала у казці, танцювала із мавками, співала з русалками. Неймовірне поєднання містики, української культури та психологізму. Мені здалось, ніби я читаю класику української літератури – Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Лесю Українку. Але, при цьому, хочу відмітити оригінальність стилю автору. Текст хоч і наповнений закарпатським діалектом (а я жінка з півдня, ми таке погано розуміємо), сенс зрозумілий і без використання Інтернету. До того ж, автор пояснює усі, для когось нові та незнайомі, слова. 

Сюжет, можливо, не зовсім оригінальний, подібними тропами класики блукали не один раз, однак тримає у напрузі, не залишає байдужим. Викликає емоції – що є головним у мистецтві. 

В анотації автор заявляє про складний вибір, балансуючи між добром і злом. Особисто я зрозуміла це неоднозначно. З однієї сторони, Сербин не скоїв жодного зла. Напроти: він зробив чимало добра, рятував скривджених жінок від насильників, які думали, що силою можна отримати будь-що. Він не зачепив жодним пальцем кривдника своєї сестри. Навіть на братовбивство Варку підштовхнув зовсім не він, а її жага отримати посох та шлюб. 

Але з іншої сторони, мені здалось, що Марічка – це відображення тієї маленької частинки Сербина, що прагне помсти. Він прагнув крові негідника, він не міг заспокоїтися, не жив власним життям, допоки Соломаха не помер. Цей варіант, якщо чесно, мені подобається більше, адже він розкриває не ідеального головного героя, не плаского і різностороннього. 

Боротьба з власним «я» – зі своїм даром робити прокльони реальними. Деколи людям справді варто більше мовчати. Це – мистецтво, володіє котрим не кожен. У пориві злості деколи всі люди кажуть таке, про що потім шкодують. 

Єдиний недолік, на мою думку, – це безликі Варка та Соломаха. Зрозуміло, що другорядні персонажі, що одержимі своїми почуттями, що коїли та не думали про інших, але немає про них жодного доброго слова. Хотілось би більше живого. Як у справжніх людей. Не тільки погане ж має бути, але хоч дрібка хорошого. Як і заявлено в анотації: вибір між добром і злом.

У цілому, враження дуже позитивні. Твір сподобався та залишив глибокий слід. Щиро рекомендую всім, хто ще не ознайомився і хто хоче прочитати щось неймовірне. Автору натхнення, гарних відгуків та побільше читачів.