Книга Дієз Алго "ХИЖЕ СЕРЦЕ"

Рецензію написано в рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак.

Це той випадок, коли після прочитання найбільше хочеться говорити не про окремі сюжетні повороти, а про атмосферу, яка залишається з тобою надовго.

Передусім твір захоплює своїм карпатським колоритом. Тут Карпати — не просто декорація для містичної історії. Вони відчуваються живими: через говірку, звичаї, вірування, одяг, народні уявлення та цілий пласт українського фольклору. Мольфари, характерники, щезники й інші міфологічні образи органічно вплітаються у світ твору, створюючи відчуття, ніби десь поруч існує інша реальність, про яку ми просто не все знаємо. В книзі є і магія, і темрява, і горор, але водночас багато людського — почуттів, сумнівів, внутрішньої боротьби та складних виборів.

Герої викликають емоції, змушують співпереживати, іноді — сумніватися в них, а подекуди й зовсім не розуміти, чого від них чекати далі.

Особливо хочеться відзначити головного героя — Сербина, якому доводиться робити складні вибори, проходити через спокуси й приймати рішення, наслідки яких не завжди можна назвати добрими.

Він постійно опиняється на межі — між добром і злом, світлом і темрявою, між тим, ким хоче бути, і тим, ким його змушують стати обставини. Йому доводиться буквально йти по лезу, намагаючись не втратити в собі людське, коли темрява часом виявляється набагато простішою дорогою.

Мені сподобалося, що авторка не робить із нього бездоганного героя. Він може помилятися, може чинити неправильно, може піддаватися спокусам... Але саме тому за ним цікаво спостерігати. Бо його боротьба — не лише із зовнішнім світом чи містичними силами. Значною мірою це боротьба із самим собою.

Сюжет теж не дає розслабитися. Авторка вміє підкидати несподівані повороти й не веде читача найочевиднішою дорогою. Є відчуття постійного очікування: що ж буде далі і куди саме поверне ця історія.

У книзі є й любовна лінія. І хоча вона не є головною, саме вона робить фінал по-людськи щасливим. Після всього, через що довелося пройти головному герою, ця частина історії особливо тішить — ніби серед усієї темряви, містики й складних виборів нарешті залишається місце для простого людського щастя. Принаймні, наскільки це можливо.

А ще...

Після прочитання залишається своєрідний післясмак. Не обов'язково конкретна сцена чи один персонаж — радше загальне відчуття від світу твору. Наче частинка цієї карпатської містики ще деякий час залишається десь на периферії думок. Здавалося, ще довго бачитиму персонажів книги в снах.

Єдиний мінус — подекуди трапляються одруківки, які варто виправити.

Загалом «Хиже серце» — це якісне, яскраве, атмосферне українське фентезі з містикою, фольклором, драмою та героями, яким хочеться вірити.