Доброго ранку, мої хороші!

Хоч добрим його назвати важко... ((( Сподіваюсь що ви в безпеці. Бережіть себе і своїх близьких.

СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ!

СЛАВА БОГУ!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ПЕРЕМОГА ВСЕ ОДНО БУДЕ НАШОЮ!

ОНОВЛЕННЯ ІСТОРІЇ ВЖЕ НА САЙТІ!

- Ти чого завис? - приводить до тями голос Кіри. Переводжу погляд на її обличчя. Світло-карі очі, довгі пухнасті вії, кирпатий носик і губи, які вже кілька днів не дають мені спокою. Що ж ти зі мною робиш, бісеня?
- Думаю, чи варто взагалі дозволяти тобі наближатися до якихось приладів в своєму будинку. Ти здається з ними не надто дружиш. - вона скривилась.
- Дуже смішно. Обрегочешся просто. - відкидає з обличчя вологе пасмо волосся і я знову відчуваю бажання прибрати його самостійно. Провести пальцями по її щоці, затримати долоню на шиї, а потім опустити нижче...
Та що за хрінь? Це ж малявка. Просто малявка, яка тимчасово живе в моєму будинку. Незграбна, язиката, постійно встряє в якісь пригоди. Я не маю жодної причини так на неї реагувати. Жодної...
- Можна я хоча б закінчу? - киває на плиту. - Там м’ясо.
- Спершу перевдягнися. Ти вся мокра. - Кіра трохи зігнула в сторону голову і складає руки під грудьми. Мій погляд знов опускається... Твою ж матір! Вона що навмисно?
- А ти що, хвилюєшся за мене? - посміхається. Ні, дівчинко. Я хвилююсь за себе. - та вголос кажу інше.
- Я просто не хочу, щоб ти тут почала пчихати на їжу. Так що, іди перевдягнися. А я простежу, щоб ти тут більше нічого не спалила.
- Як скажете, ваша буркотлива величносте. - і рушила до виходу.
Кіра зникла за дверима, а я важко видихаю. Не подобається мені все це. Ой, не подобається. В мене проблем по горло і вище і зараз все це ні до чого. Та я не можу заперечувати, що це дівчисько примушує моє серце битись швидше, а думки якогось біса повертаються до неї. І чому саме вона? Мене щодня оточують неймовірні красуні з хороших сімей, які самі пропонують себе. А мене бачиш від язикатої язвочки починає крити. І я нічого з цим зробити не можу.

ГАРНОГО ДНЯ!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!