На марафоні мені потрапила книга Уляни «За мурами Нескінченного Дому», і ось я не можу відірватися)

Почала читати — і якось дуже швидко закінчилися всі доступні розділи. І тепер у мене головне питання: а далі де? )))

Книга читається неймовірно легко. Але найбільше мені сподобалося навіть не це, а відчуття, ніби ти не просто читаєш про Еліас, а реально знаходишся десь у неї в голові. Дивишся на цей світ її очима, разом із нею дивуєшся абсолютно звичайним для інших речам, щось підозрюєш, ставиш питання — і відповідей поки що майже немає. І от саме це мене тримає.

Я спеціально не хочу багато розповідати про сюжет, бо тут якраз той випадок, коли краще відкривати все разом із героїнею. Скажу тільки, що таємниць тут уже назбиралося достатньо, і в мене є питання буквально до всіх ? Особливо до одного дуже дивного чоловіка Андріана. І до одного медальйона. І коли вона ще раз побачить графа) Все, мовчу...

А ще я дуже полюбила саму Еліас. Вона сильна, цікава, трохи наївна в якихось речах, але при цьому зовсім не дурна. І мені страшенно подобається, що вона не зіпсована всіма цими дивними суспільними правилами. Вона може зробити щось просто тому, що їй так хочеться, і це прекрасно. А момент із сукнею — все, тут вона мене остаточно підкорила ❤️

Є ще романтична лінія, яка вже змусила мене така: «агаааа, ну добре, я уважно стежу », але тут теж нічого розповідати не буду.

Загалом я прийшла на марафон і вийшла з нього з новою класною історією, тож очікую наступних оновлень !

«За мурами Нескінченного Дому» — історія, яка триматиме ваші очі відкритими навіть після складного робочого дня) І вам раджу зазирнути, особливо якщо любите атмосферні історії, загадки й те саме відчуття, коли розумієш, що автор явно щось від тебе приховує.

Уляно, бажаю не втрачати натхнення)!