Саша мовчки опустився на стілець навпроти нас. — Ви хотіли про щось поговорити? — перевівши погляд на Максима, прямо запитав він.

  Максим зробив ледь помітний жест рукою, і до нашого столика миттєво підійшов офіціант.

— Нам пляшку шампанського і склянку свіжого апельсинового соку, будь ласка.

  Офіціант зник так само швидко, як і з'явився, немов на фізичному рівні відчуваючи всю ту напругу, що зависла в повітрі.

— Ну що ж, Саш, ти, мабуть, і сам чудово здогадуєшся про справжню причину цієї зустрічі, — першим узяв слово Максим, дивлячись на нього важким, колючим поглядом.

— Не зовсім... — дещо скептично потягнув Саша. — Краще поясніть нормально.