Доброго дня, любі мої!

У мене для вас одразу кілька новин. 

Насамперед, заверешно книгу "Я для тебе заспіваю".

Так-так, саме ту, що мала б стати маленьким оповіданням, а вхяло і виросло до повноцінного роману. Тож, хто че не бачив ласкаво прошу!

​❤️ Її голос — коштовність, за яку платять золотом. Її обличчя — таємниця, схована від усього світу. Ейвері Пташка звикла бути недосяжним бажанням, але тепер вона стала здобиччю.
Таємничий і могутній Честер Таурен звик отримувати все, що забажає. Тепер йому потрібна вона. Але чи можна приборкати ту, чия душа належить небу? І яку ціну доведеться заплатити за спробу зачинити Пташку в клітці?

Друга, і мабуть найголовніша новина!

Стартувала дуга книга циклу "Хроніки Сірих земль" - "Поцілунок Чорного вогню"

Як я й казала, це вже історія зовсім не Рі та Райтара, але скоріш за все ми ще зустрінемо героїв першої частини і познайомимось з новими. Куди ж без цього, якщо головним героєм назначено первістка нашої парочки. Також знову відправимось в похмурі стіни Харату і ворожі Сірі землі. Загалом, ласкаво прошу в новинку, любі.

Анотація до книги "Поцілунок Чорного вогню"

❤️ Коли дуже хочеш досягти бажаного, наважишся на будь-що. Навіть збільшити резерв давнім ненадійним ритуалом в ніч Місячної богині.
І не сказати, що не вдалось. Все пройшло як треба. Але геть не з тим…
Рейхар Аттахар – спадкоємець одного з наймогутніших родів, маг чорного вогню.
Хіба може в нього бути щось спільне зі звичайним самородком, навіть без роду?
Лише одна ніч, яку не варто й згадувати.
Проте що як той, кого ненароком використала в ритуалі, одного дня з'являється в фортеці, в якій ти несеш службу і стає командиром твоєї п’ятірки?
Все почалося зимової ночі. Коли місячне світло пробивалося крізь розписані інеєм шибки. А може й раніше…

Ну і... Перша частина циклу "Піжмурки з ТІнню". 

❤️ Я ніколи не ставила почуття вище обов’язку. Завжди знала, що рука моя обіцяна кронпринцу. А доля – сісти на престол імперії поряд з вінценосним чоловіком.
І не сказати, що мене це бодай трохи засмучувало.
Але один танець. Один погляд в чорні, мов найтемніша безодня, очі. І я… більше собі не належу.
От тільки біда – належу я не своєму нареченому. А тому, кому байдужа.
Що б зробила на моєму місці вихована есса? Стерпіла й забула!
Що зробила я? Звабила. Принизила. І втекла.
Проте, хто сказав, що він мені це спустить?
Отже, все почалося в день, коли його високість кронпринц прибув на свята на честь наших заручин. Коли сонячне світло вривалось в вікно з ароматами солодких апельсинів і свіжої здоби. Хоча… може й значно раніше.
Втім… про все по черзі.

Ну, наче все вам розповіла. Нагадаю тільки, що більше новин, оголошень, візуалізацій і... ще багато чого можна знайти на моєму телеграм каналі "Подорож у казку". Ласкаво прошу. І всього вам найкращого.

Бережіть себе!

З любовʼю і теплом, завжди ваша О. Гуйда!