Вітаю моїх дорогих книголюбів! Зайшла поділитися з вами своїм робочим процесом та трохи спогадами. Зараз активно працюю над своєю новинкою – романтичною комедією "Ти хто такий?" Як я вже говорила, мої герої живуть в 2004 році. Чому я відправила їх в минуле більш ніж двадцятирічної давнини? Особисто для мене це був час великих змін. Я вступила до університету, і моє життя кардинально змінилося на всі 180 градусів. Це були яскраві враження, які залишилися на все життя. Можливо саме тому я добре запам’ятала різні дрібниці: тодішню моду на черевики з довгими носками та джинси кльош, специфічні стрижки, а також як у наш побут входили мобільні телефони... Особисто в мене перша мобілка з’явилася аж в 2005 році, і це був кольоровий Сіменс А65. З того часу їх змінилося чимало, але перша не забудеться ніколи. А ще пам’ятаю, як ми спілкувалися по дві секунди, бо це було безкоштовно. Я постійно втрачала гроші, бо не могла зрозуміти оте коротке двосекундне «ля-ля». У селах стабільний мобільний зв'язок з’явився вже пізніше, а спочатку його можна було знайти в окремих точках, зокрема біля залізниці. Щоб зателефонувати, потрібно було йти хтозна-куди і ловити той зв'язок. Думаю, у вас теж було чимало історій, з цим пов’язаних.

    Тож дозволю собі трохи поностальгувати на сторінках своєї книги))). Між іншим, вийшло вже 10 розділів. Вадим встиг відзначитися упійманням злодія, знанням психологічних прийомів та неодноразовим порятунком Іри. А для нашої героїні життя точно спокійним уже не буде – що не день, то нова пригода. Але, як то кажуть, клин клином вибивають. Тектонічні плити її пригніченого стану вже зрушені. А далі буде ще драйвовіше…

— Можна тебе запитати? — звернувся Вадим, коли дівчина заховала здачу до гаманця.

— Питай, — вона заправила за вухо неслухняне пасмо волосся і перевірила, чи надійно застебнута золота сережка – колись вона її ледь не загубила.

— Хто така та жінка, яку ти зустріла біля вагону? Ти аж зблідла, її побачивши.

— Це старша сестра мого колишнього, — буркнула Іра, опустивши очі.

— Вона тобі неприємна? — поцікавився хлопець, але її мовчання говорило саме за себе. — Скажи мені, яка та жінка?

— Зависна та надто допитлива. Полюбляє сунути носа в чужі справи.

— А ще яка?

— Нахабна. Корчить з себе надто правильну особу.

— Ще?

— Зубата.

— Давай ще.

— Курка обідрана, — сказала Іра і ображено надула щоки.

— А висновок який? Жодна обідрана курка не варта твоєї уваги. Зосереджуйся тільки на тому, що тобі подобається.

Вадим легко постукав пальцем по лобі дівчини. На губи Іри набігла легка посмішка.

— А ти не тільки злодіїв умієш ловити, а ще й підбадьорити можеш. Та хто ж ти такий?

— Мені самому цікаво, — відповів хлопець, посміхнувшись у відповідь.

    Тож для гарного настрою варто послідкувати за пригодами нашої парочки). І нагадую про свої соцмережі)).

    Всім бажаю успіхів, позитиву та здобути те, чого ви прагнете. З повагою ваша Лєна Міле.