Після двох років застою я нарешті вирішив доопрацювати як слід роботу, з якою мені вдалося зайняти перше місце у номінації «Проза» на конкурсі «Відсіч 2024» у Житомирі.

Моє ставлення до роботи - позитивне, хоч і перечитувати було складно. Не стільки через якість тексту (тут не переживайте, все гаразд), скільки через той час, що описаний в оповіді, і ті теми, які мені вдалося підняти цим текстом. Хоч алегорії використовуються там доволі прості (у складну термінологію я вирішив не влазити), все одно робота вийшла досить самобутньою і духовне наповнення вона точно має. Я можу з чистою душею сказати, що в неї я вклав добру частиночку себе - того себе, що ще не писав, не вигравав конкурсів і жив з такими думками, які відвідували ту людину на самому початку війни. Буду вдячний усім за прочитання та ознайомлення: можливо, щось почерпнете цікаве для себе, а можливо, когось я вражу настільки, що навіть отримаю відгук на таку творчість, від чого буду взагалі на сьомому небі від щастя.

Молодці, що дочитали аж сюди! Авторам - лайк і респект, натхнення в творчості (не нейрослупу чи конвеєру фанфіків про Супербоса та його покоївок чи дружин), а читачам - якісної літератури, яка справді здатна наштовхнути вас на правильні думки. І удачі!