— Тебе перемістити в кімнату? — запитав він уголос.
Я заперечно хитнула головою:
— До наречених.
Скай підійшов впритул, дістаючи з кишені прозору сферу порталу, але не поспішав її активувати.
— Але спершу… — він раптом повільно підняв руки до моїх грудей.
У мене на мить усе завмерло всередині.
— Дозволиш? — тихо запитав він.
Я різко виставила руку вперед, впираючись йому в груди, й вицідила через зуби:
— Тільки спробуй.
Лапати мене він надумав. Обійдеться.
— Аделі, я не відпущу тебе до наречених із ножем, — спокійно пояснив він, але в його очах спалахнули небезпечні бісики.
Дивлячись йому просто в очі, я повільно занурила пальці під виріз сукні й витягла свій клинок. Його погляд так і не опустився нижче мого обличчя, але я відчувала, як його думки просто летять у прірву від цієї картини.
«Вона прекрасна…» — пролунав у моїй голові його мимовільний, шокований видих.
Я стиснула зуби й випалила через ментальний канал:
«Контролюй… це!»

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Полонянка короля Повітря

❤️А також в мене є гарні новини❤️

Дякую кожному, хто читає, підтримує, залишає коментарі й проживає мої історії разом зі мною. ❤️❤️❤️
Я пишу для вас. І кожна ваша підтримка дає мені бажання ще більше створювати нових світів. 
Дякую, що ви тут. ✨

Щиро Ваша, Кері Блек ❤️