Після роботи їду до тата додому, щоби погуляти із Шерханом. Планую залишитися там ночувати, щоб не їхати у свою квартиру на інший кінець міста. У принципі, до офісу мені однаково добиратися і з татового дому, і зі свого.

Пес, як завжди, бурхливо радіє моєму приходу й ледь не збиває з ніг. Одягаю йому нашийник, пристібаю повідець і виходжу із собакою за ворота. Але не встигаю відійти й десяти метрів, як біля мене гальмує машина.

— Мамо? Ти що тут робиш? — дивуюся, побачивши, хто сидить за кермом.

— Нам треба поговорити про твого батька. Це важливо! — матір відверто нервує. Я давно не бачила її в такому стані…

— Що сталося?

— Відведи цю дворнягу додому та сідай у машину.

— Ми тільки вийшли, і Шерхан не дворняга, а породистий пес! Він різеншнауцер!

— Різеншнауцери чорні! Це навіть я знаю. А твоєму батькові підсунули якогось бракованого, сірого. Гриша завжди в побутових питаннях був лопух лопухом! — обурюється мама, зачиняючи машину.

Я втомилася їй повторювати про рідкісне забарвлення татового пса. Та й мамі на це, загалом, плювати. Вона обурюється просто для того, щоби проїхатися по татові. Я дивуюся, як миттєво в них усе змінилося… Батьки завжди кохали одне одного. Так, бували розбіжності й навіть іноді скандали. А в якій родині обходяться без них?

Але їхнє розлучення… і те, що йому передувало…

Мама тоді намагалася мені пояснити, що батько весь час присвячував роботі плюс його відрядження… А їй бракувало спілкування. І… чогось іще. Але мені зовсім не цікаво слухати про сексуальні проблеми моїх батьків, і я попросила більше ніколи не торкатися цієї теми. Так мені вдалося зберегти стосунки з обома предками…

Що ж сталося зараз?

Ми йдемо вздовж дороги, а Шерхан уважно обнюхує всі дерева та стовпи й ставить свої мітки.

— Ти знаєш, за що заарештували твого батька? — запитує матір, озирнувшись на всі боки й переконавшись, що нікого поруч немає.

— Артур Филипович каже, що це якесь непорозуміння та його скоро відпустять.

— Щодо «скоро», я сумніваюся…

— Ти щось знаєш про це?

— Детектив, якого я найняла, сьогодні повідомив мені, що його оформили за статтею 115, частина 2, пункт 11…

Судомно згадую кримінальний кодекс, а потім дістаю телефон і уточнюю в інтернеті.

— Замовне вбивство? Ти серйозно, мамо?

— Мене завжди дивували ці його відрядження, для яких він брав відпустку в Георганова! Але я думала, що він до баб їздить… А він, виявляється, найманим убивцею підробляв. І в перспективі в нього зараз — довічне ув’язнення. Та ще й з конфіскацією… Але зараз немає часу балакати. Давай краще займемося тим, що все цінне з дому заберемо, поки цим виконавча служба не зайнялася. І пса треба кудись прилаштувати… Я сьогодні ж обдзвоню притулки. Якщо він справді породистий, візьмуть із розпростертими обіймами! В крайньому разі, щось заплатимо…

ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА

Оновлення щодня о 00:00!