Книга «Чоловіки, яких я випадково закохала» поступово наближається до завершення, і вже зовсім скоро Аліна та її чоловіки отримають свою фінальну крапку.

❣️ До 23 вересня я публікуватиму по два розділи щодня, щоб ми разом дійшли до фіналу.

А 23 вересня на вас чекатимуть одразу два останні розділи та епілог.

А для тих, хто любить трохи підглядати наперед, залишаю кілька коротких спойлерів до наступних розділів — зовсім трішки, щоб підігріти цікавість, але не зіпсувати фінал. ❣️

Я подивився на нього, потім на Раяна, який щиро й полегшено усміхався, на Ліора, який ховав задоволену посмішку за сувоєм, на Каеля, що міцно тримав Аліну за талію, і на Ейрана, у чиїх очах нарешті запанував спокій.

Аліна м'яко усміхнулася й вільною рукою торкнулася моєї щоки, загладжуючи давній шрам:

— Я б прийшла за тобою знову й знову.

Ми стояли під зоряним небом у повній тиші, слухаючи цвіркотіння цвіркунів та дихання нічного саду. Межа між нами остаточно зникла, залишивши лише відчуття спокою та тепла, яке розливалося в грудях, заповнюючи кожну давню тріщину моєї душі.

Я майже дрімав, заколисаний її розміреним диханням, коли відчув легкий, невагомий дотик. Аліна прокинулася, вона лежала на моєму плечі й повільно, майже беззвучно виводила пальцем тонкі візерунки на моїх грудях, дбайливо обводячи кожен шрам.

Ми підняли келихи за наше нове майбутнє під тихий тріскіт дров у каміні, знаючи, що попереду на нас чекає життя, сповнене тепла, любові та абсолютного спокою.

Тож залишилося зовсім трохи. Дякую всім, хто був із цією історією від самого початку, чекав на продовження, коментував і переживав за героїв разом зі мною. ❤️

Ну що, готові дізнатися, чим усе закінчиться? ?✨