Останнім часом я все частіше думаю про одну річ.

Ми, автори, дуже багато говоримо про читача.

Що зараз читають?
Які герої подобаються?
Які тропи заходять?
Що краще — бос, мільйонер, військовий, владний герой, колишній, фіктивний чоловік?
Скільки має бути пристрасті? Коли перша відверта сцена? Якою має бути обкладинка, щоб на неї натиснули?

І в якийсь момент виникає трохи незручне питання:

а де серед усього цього сам автор?

Бо можна навчитися писати «правильно». Вивчити популярні тропи, подивитися рейтинги, підібрати красиву обкладинку, зробити інтригуючу анотацію.

Але чи буде це історія, яку тобі справді хотілося розповісти?

Я пишу про стосунки. Про дорослих людей. Про помилки, які не виправиш одним красивим вибаченням. Про жінок, які можуть бути сильними для всього світу, а потім закрити двері квартири й раптом зрозуміти, що страшенно втомилися бути сильними.

Про чоловіків, які іноді усвідомлюють усе надто пізно.

Про кохання, яке не завжди приходить вчасно і взагалі має погану звичку не питати, чи зручно нам зараз.

І так, іноді я думаю: а може, треба писати простіше? Легше? Більше орієнтуватися на те, що популярне саме зараз?

А потім ловлю себе на іншій думці.

Якщо я сама не переживаю історію — чому її має переживати читач?

Можливо, саме тому серед тисяч книг ми раптом знаходимо одну, від якої не можемо відірватися. Не тому, що там абсолютно новий сюжет. Майже все у світі вже колись було написано.

А тому, що за словами відчувається людина.

Її характер. Її досвід. Її дивні жарти. Її біль. Її погляд на кохання. Навіть її недосконалість.

І, мабуть, у час, коли текст можна створити за секунди, найдорожчим у книзі стає не кількість слів, а присутність автора між ними.

Тому сьогодні хочу запитати і читачів, і авторів.

Що для вас важливіше: книга, яка точно потрапляє в улюблені тропи, чи історія, в якій відчувається особистість автора — навіть якщо вона іноді ламає правила жанру?

І окреме питання авторам:

ви пишете те, що хочеться вам, чи вже навчилися писати те, що хоче читач?

Дуже цікаво почитати відповіді. Бо підозрюю, що саме тут і починається найцікавіша дискусія. ❤️

Тая Гарм