Друзі, сьогодні на сайті з'явилася моя нова романтична комедія "ТАЄМНА НАРЕЧЕНА"! 

Я опинилася в безвиході — не бажаючи договірного шлюбу, пішла з дому і тепер мушу сама заробляти собі на життя. Випадковий знайомий, з яким разом застрягла в ліфті, пропонує роботу... прибиральниці. Він ще не знає, що я ніколи в житті не працювала по дому, за мене все робила прислуга. Але і в Еда знайдуться свої таємниці і "скелети в шафі". Буде гаряче!
Окрема історія!
❤️ Під одним дахом
❤️ Обоє не ті, за кого себе видають
❤️ Багато веселих ситуацій
❤️ Адекватний герой і зухвала героїня

Продовження — щодня опівночі! Додавайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити, і підписуйтесь на авторку!

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

 — Вам на перший, дівчино? — запитав він, побіжно окинувши мене поглядом, і я подумала, що він досить симпатичний. Високий, з атлетичною фігурою, темним ледь хвилястим волоссям і яскраво-блакитними очима. Певно. якийсь доморощений ловелас, дивився на мене, як кіт на сметану. 

Але я після політика з його притязаннями була до біса накручена і глипнула на незнайомця непривітно, даючи зрозуміти, що з незнайомими чоловіками я не знайомлюсь, а особливо в ліфті. Бо раптом він маніяк якийсь?

Правда, тут логіка трохи вийшла з чату, бо мені потрібно було не просто не знайомитись, а й не заходити в один ліфт з потенційним маніяком. Точніше, вийти, коли туди увійшов він. Але мені не хотілося йти пішки, нові туфлі натерли ногу, життя було безперспективне і я передчувала ночівлю на вокзалі і вечерю вокзальними пиріжками. 

 То, може, краще не мучитися і дати маніякові себе прикінчити? 

 — На перший, — буркнула я непривітно. 

Схоже, маніяк не проявив до мене інтересу, він втупився у свій телефон із заклопотаним виглядом і весь той час, поки ліфт рухався донизу, навіть не глянув на мене. Якийсь дивний. А може, він просто гей, тому й не звертає уваги на симпатичну дівчину? 

Втім, я б ніколи не дізналася, хто він і якої сексуальної орієнтації, якби наш ліфт раптом не здригнувся і не зупинився на півдорозі між поверхами. Світло вимкнулося, і ми з “маніяком” залишилися в обмеженому просторі в абсолютній темряві. 

 — Ми що, застрягли? — я підійшла до панелі з кнопками і, підсвічуючи собі телефоном, натиснула на кнопку виклику майстра. Та нічого не сталося — ліфт не поїхав, світло не увімкнулось, і мені вже стало не по собі. А незнайомець продовжив ліниво гортати стрічку Інстаграму, розглядаючи фоточки дівчат.

 — Схоже на те, — знизав плечима він.  — Зачекаємо, думаю, майстер скоро прийде.

 — Добре було б, якби скоро. — я всілася на валізу і втомлено заплющила очі. — А то в мене й так сьогодні до біса важкий день…

Незнайомець увімкнув ліхтарик на телефоні і також посвітив на панель і щось потицяв на ній. Але нічого  не відбулося. Світло не увімкнулося. ліфт не поїхав…

 — Щось трапилося? — запитав він, переводячи погляд на мене. — Виглядаєте сумною…

 — Мене не взяли на роботу, — зітхнула я. 

 — Хм, і яку ж роботу ви шукали? — зацікавився він. 

 — Особистої помічниці політика, — похмуро сказала я. 

 — У нас тут лише один політик живе, Бернацький, придурок, яких пошукати… — сказав незнайомець. — І що. у вас із ним не зрослось? 

 — Ага, він хотів, щоб я виконувала ще додаткові послуги для нього і його друзів, — пирхнула я. — Не на ту напав! 

 — Може, вам не треба було приходити одразу з речами?  — спитав “маніяк”. — Це виглядає трохи… гм… двозначно…

 — Добре вам казати, а мені немає де жити!  — вигукнула я, відчуваючи, як очі мимоволі наповнюються сльозами.  — Це був мій останній шанс працевлаштуватися і знайти житло! 

 — Хм, — сказав він з таким виглядом, ніби обдумував якесь складне наукове відкриття. — Може, не останній він був? Маю на увазі шанс…

 — Ага, от тільки не треба мене заспокоювати, що в мене все вийде і що все на краще, — буркнула я. — Це в мене подруга така, мене нудить від неї за ті дні, що я в неї прожила…

 — Ну, я не збирався вас заспокоювати, — трохи ображено сказав він.  — Зрештою. дивлячись на ваш фірмовий одяг і валізу, яка коштує, як бюджетна автівка, не дуже віриться, що це ваш останній шанс у житті! 

 — І все-таки це був мій останній шанс, і доведеться мені йти жити на вокзал, — зітхнула я...

Цікаво, що буде далі? Читайте сьогодні опівночі продовження "ТАЄМНОЇ НАРЕЧЕНОЇ", тепер з точки зору Еда... Та шукайте у нових розділах приємні подарунки!