Двері відчинилися раптово. Сніжана стояла на порозі. Вона була в домашньому, трохи розслабленому одязі, з трохи заплаканими, але від того ще більш виразними очима. Від неї віяло знайомим тонким ароматом парфумів, який миттєво вдарив мені в ніс і затьмарив усі думки.

  Ми кілька секунд мовчки дивилися одне на одного, і в цьому погляді було більше слів, ніж за всі місяці нашої «війни».