Нарешті я опублікувала повністю свою першу збірку "Озеро відображення". Вибачаюся, що довго бо в мене сталися зміни в житті - народилася донька. Для когось найцінніше — саме писати. Шукати потрібні слова, рими, вибудовувати образи, ловити ритм, сумніватися, переписувати рядки й раптом відчути: ось воно – прозвучало. У цьому процесі автор ніби проживає окреме життя.
А для когось головне – результат: завершений вірш, видана збірка, читач, який узяв її до рук, відгук, визнання. Адже тексти, які назавжди залишилися в шухляді, так і не вступили в діалог із читачем.
Але чи справді ці речі можна протиставляти?
Що важливіше для вас?
Запрошую до дискусії.  Цікаво почути різні погляди. Пишіть в коментарях.