Тропом називають повторюваний сюжетний хід, амплуа чи мотив.

Я обрала п’ять своїх улюблених тропів, які сама використовую у своїх книгах.

• Дівчина з нашого світу потрапляє у магічний світ.

Надзвичайно популярний літературний троп, який уже встиг стати окремим жанром. Проте нашим чудовим авторам вистачає фантазії, щоб щоразу по-новому закрутити сюжет. На мою думку, «потраплянки» завжди будуть популярними й ніколи не набриднуть.

• Вимушена близькість.

Двоє людей, які далеко не одразу знаходять спільну мову, змушені залишатися поруч значно довше, ніж їм хотілося б. Мій абсолютний фаворит, що чимось схожий на «від ненависті до кохання».

Він поєднує в собі складний моральний вибір, збільшує напругу між персонажами та допомагає показати динаміку стосунків і їхній розвиток: як різні характери поводяться у нестандартних ситуаціях.

• Повільне зближення.

Для тих, хто не любить кохання з першого погляду чи коли події розвиваються надто швидко. До кінця тримає читача в очікуванні й надає романтичним стосункам глибини. Часто йде в парі з «вимушеною близькістю».

• Морально неоднозначні герої.

Часто цей троп полюбляють ті, у кого «не все так легко». Дає поживу для роздумів і змушує читача сумніватися, кому вірити та кому можна по-справжньому довіряти. Робить персонажів менш ідеальними та більш реалістичними.

• Двоє непростих характерів.

Трохи перегукується з попереднім тропом, але додає сюжету певної гостроти та драми. Скільки з нас тут люблять спостерігати за сварками та пристрастями?

А якщо хтось любить усі ці тропи та хоче почитати роментезі з ними, то запрошую на свою сторінку, у книгу «Безодня на двох. Трофей для маркіза». ❤️