Привіт, мої любі Спокусники!

Сьогодні діють осінні ❤️Знижки❤️

Книги не схожі одна на одну. Історії всі різні, як і сам кохання.

”Святкова розпуста” 20%

Ізі трохи похитнулася на ковзанах, і я притиснув її дужче до свого тіла, яке бажало її так само притискати, але оголеною. — І ще одне… 

   — Що? — з моїх губ злетіла хмаринка тепла. 

   — Мені теж подобається цілуватися з тобою.

   Моє серце зараз проб'є діру крізь груди, куртку і впаде до її рук. Я не сплю? Я дійсно це чую?

   — Хороше зізнання. 

   — Роне? 

   — Це не вплине на нашу дружбу, Ізі. Що б не було в нашому житті — я назавжди твій друг. Чому найкращі друзі не можуть ловити кайф від поцілунків одне одного? Ми дорослі люди… ти для мене рідна людина… 

   — Я боюсь…

   Я нахилився і поцілував її дуже м'яко та ніжно.

«Саме той» 20%

— Я не хочу стосунків.

Він спантеличено глянув у її блакитні очі.

   — Це можна виправити. — Він провів великим пальцем по нижній губі, звертаючи цим  самим на них увагу. Меліса мимоволі облизала свої вуста. — Було б важче, якщо б ти любила дівчат. А так, я все владнаю.

   — Вибач, але…

   — Завтра, я тобі доведу, що твоє рішення не є вірним. 

   — Завтра? — Меліса здивовано підняла брови до гори.

   — Так. Ми завтра йдемо на побачення. — Він зробив ковток вина, нібито, і не чекаючи її згоди. 

   — Вибач, але нічого з цього не вийде. 

   — Ти зі мною, ще не була на побаченні, як ти можеш знати, що нічого не вийде?!

«Сестра мого ворога» 20%

Я розуміла його. Чесно. Розуміла цей страх — що він не зможе дати мені те життя, якого, на його думку, я заслуговую. Розуміла його провину, його біль, ту важкість, яку він тягне за собою вже три роки. Я бачила його очі — повні страху, сорому, що він намагається поховати під шаром самознищення. А ще я бачила найголовніше — його кохання. 

   Я розуміла його. Але, чому він не міг зрозуміти мене? Я не просила палаців. Я не мріяла про шовкові простирадла чи дизайнерського одягу. Я ніколи такою не була і не буду.

✨«Поцілунок під дощем» 20%

Джой.

   Поки я розвернувся, вона вибігла на веранду з чимось у руках і замахнулась цим самим чимось на мене. Я перехопив те, що вона тримала, і доки вона кричала із замружиними очима, я промовив:

   — Це я. Бунтарко, це я! Лео. — Мій голос перебивав дощ, під яким ми обоє стояли. Вона не чула мене крізь стіну зливи, а головне через власні крики, тож я вирішив дати їй зрозуміти наочно, хто перед нею стоїть. Вхопивши її обличчя в свої долоні, я натиснув на її губи своїми. І в них знову промовив: — Бунтарко, це я. 

✨«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»- 20%

Він віджартовувався і це означало, що він не хвалько і, тим паче, несамозакоханий кретин,… але Нахаба. 

   — Тепер я вас впізнаю, Нахаба. 

   — Як швидко пройшла любов… — він театрально зітхнув і ми розсміялись.

   — Чоловіки завжди щось партачать. — Знизивши плечима, я забрала погляд.

   — Так само, як і жінки. 

   Тепер ми дивилися у вічі одне одного і шукали в них таємниці минулого. 

18+ Щоб посмакувати гарячим візуалом вам сюди — «Канал для дорослих» або за назвою : Те, що не для всіх — Анна Харламова

Тут і у Telegram, де завжди затишно.

ТікТок✨✨✨Моя СТОРІНКА БУКНЕТ

✨Ще один телеграм (тріо авторок) 

З міцними обіймами, ваша авторка ❤️