Повернення з новинкою ❤️ «на хвилі емоцій»

 

Я знову тут ❤️

Здається, минуло ціле життя відтоді, як я востаннє щось писала сюди.

І, якщо чесно, за цей час воно справді змінилося.

Мене довго не було не тому, що я перестала любити писати чи забула про свої історії. Просто в моєму житті з’явилася одна дуже важлива історія — моя власна.

Час розкрити карти…

Усе просто і водночас так чарівно: я була у найважливішій відпустці у своєму житті — вагітність, пологи та перші кроки у матусиному світі. Тепер у мене є маленький головний натхненник! ??

Але письменництво — це те, що живе всередині. За цей час зібралося стільки емоцій та ідей, що я просто не можу тримати їх у собі. Тож я повертаюся не з порожніми руками.

На Букнет уже зʼявилась моя нова історія — «На хвилі емоцій». ❤️

Я дуже хвилююся показувати її вам після такої довгої паузи. Але водночас неймовірно рада, що знову можу ділитися з вами тим, що народжується в моїй голові та серці.

Тому, запрошую вас на сторінки моєї нової історії)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталка Сеник
17.09.2026, 22:58:14

Вітаю. Успіхів, натхнення, легкого пера.

Дарина Міс
17.09.2026, 22:59:17

Наталка Сеник, Дякую❤️

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше