Сьогоднішній розділ «Шлюбу наосліп» офіційно можна занести в категорію:
«сам напросився».

Гордій заявив, що він не боягуз.

Ну що ж.
Злата почула.
Злата запам’ятала.
Злата, як порядна дружина, вирішила перевірити...

А взагалі мені подобається, як у них поступово стирається межа між «ми просто підписали контракт» і «чому ти вже поводишся так, ніби це все справжнє?»

Хто сьогодні читав — ви теж чекали, що після фрази «я не боягуз» йому це ще вилізе боком? 


Шматочок:
— Я теж забув про тактовність. Злато, — помітно хвилюється. — Ми почали з відвертості, і мені це дуже подобається. Проте я чоловік і розумію, що ти сильна й можеш усе вирішити сама. Але це найбільше б'є по чоловічому самолюбству. Навіть якщо між нами немає почуттів, і багато секретів, і контракт — я не хочу змінювати розпочатий шлях тільки через те, що ти не змогла прорахувати появу минулого. Між нами є симпатія, — хмикає. Зіниці темнішають. — І не кажи, що немає — не повірю. Тому дай мені шанс боротися з тобою.

— Це може бути небезпечно, — я щиро вірю, що ні, але мушу попередити.

— Я схожий на боягуза? — припіднімає один куточок губ. — Тільки не думай про розлучення. Я тільки спробував меню під назвою «щирість, відвертість», якого ніколи за все своє життя не зустрічав.

— Як ти здогадався? — відчуваю, як у грудях серце розпеченою каменюкою колотиться. Дорогою сюди я справді думала розірвати це все, адже це найлегший шлях.

Опускає погляд на мою шию. Стискає щелепи, а тоді притягує до себе, ніжно покриваючи поцілунками ті місця, де Бурлачек стискав до болю.

— Неважливо, — міцно обіймає. — Головне, пообіцяй, що не думатимеш про це, — відсторонюється. Чекає. І я, сама того не бажаючи, відповідаю.
ІСТОРІЯ ТУТ