Додано
16.09.26 19:24:06
Лише зовнішністю брати схожі?
Приходжу на роботу, як зазвичай — о пів на восьму, і зустрічаю в приймальні Єгора. Ще вчора я дала йому пароль від офісної мережі, і зараз спостерігаю, як хлопець напрочуд упевнено чаклує, підключаючи до неї старенький ноутбук.
— Захоплюєшся антикваріатом? — глузливо киваю на його бувалий ноут.
— Не у всіх є такий татусь… — звично огризається хлопець.
— Так у тебе й матуся нічого так… не бідує…
— Без її допомоги розберуся!
Роздивляюся Єгора, поки він на мене не дивиться. Вони схожі з Едвардом зовні — молодший просто копія Єгора п’ятирічної давності. Але в іншому вони, як-то кажуть, небо й земля. Та це й не дивно. Єгор із шести років у дитячому будинку, а потім армія: строкова служба, дисбат, контракт. Ось і весь його життєвий шлях. Едвард же народився, як кажуть, із золотою ложкою в роті. Син банкіра, повна сім’я, престижна й дорога приватна школа…
Бажання піти замість університету в армію досі шокує його матір. І Діана Вікторівна дуже хоче, щоб Едвард пішов навчатися. Та й за заповітом батька він отримає свою частку спадщини тільки після того, як здобуде освіту.
Єгор закінчує налаштування свого ноута і вмощується за столом, спеціально для нього встановленим у приймальні, а рівно о восьмій з’являється Артур Филипович. Єгор підхоплюється і намагається звично витягнутися по стійці струнко, але, помітивши мою скептичну реакцію, розслабляється.
— Доброго ранку, гвардіє! — вітає нас бос. — Єгоре, зайди до мене. Ніко, контракт із «Металік Компані» готовий?
— Уже надрукувала!
Бос забирає теку, і вони з Єгором йдуть до кабінету.
— Дві кави нам… — просить він уже у дверях.
Професійно посміхаюся, заходячи до кабінету та подаючи каву. Артур Филипович киває, а Єгор трохи ніяковіє. Не звик до обслуги? Мимоволі згадую Едварда — ось цей точно від самого народження вміє віддавати розпорядження…

Оновлення щодня о 00:00!

Анна Лященко
1674
відслідковують
Інші блоги
На Емілію чекає особливий вечір, який мав стати її професійним тріумфом. Але минуле іноді з’являється саме тоді, коли його найменше чекаєш… Чи справді вона нарешті перестала боятися? І що станеться, коли за
Зробила Візуалізацію своєї першої книги «Ціна твої недовіри», хотіла сюди викласти. А не розібралася як(( Хееелп, як ви прикріпляєте сюди картинки???
Автори, зізнавайтеся, хто з вас хоча б раз замислювався, на який факультет Гоґвортсу потрапили б герої ваших книг? А тут ще й новий серіал про Гаррі Поттера наближається! Тож пропоную трохи побешкетувати й відправити наших
«Тінь, що не зникає» — спадщина, від якої навіть привиди не в захваті Авторка: Іванка Сокіл Прочитано: перші 25 сторінок. Це попередній безспойлерний відгук, заснований на перших 25 сторінках книги. Для ширшого
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Анна Форлі, Дякую!
Ну початок в цієї книги, звісно... Бадьорий)))
Олекса Чорна, Героїв точно це струснуло))
Дякую!
❤️❤️❤️
Mariya Dobra, Дякую!
Вони дійсно зовсім різні! ❤️❤️❤️
Olexandra Novatska, Різне життя...
Дякую!
Поки що мені вони дуже різні)
Мрія Чарівна, Є таке))
Дякую!
❤️❤️❤️
Ханна Грей, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати