Тихого вечора.

Роман "Покоївка для мільярдера", ще приблизно тиждень залишатиметься у передплаті.

✨✨✨

— Вибач, я не хотів тебе лякати, — винувато заявляє він, подаючись трохи вперед на візку. — Розслабся, Софіє, сьогодні ніяких потрясінь чи неприємних новин. Навпаки, — Захар робить коротку паузу, після якої додає: — Погода сьогодні просто чудова. Дощу немає, у лісі після нічної мряки неймовірно свіже повітря... Я хочу запросити тебе на прогулянку.

Я здивовано великими очима дивлюся на чоловіка, не вірячи власним вухам:

— На прогулянку?.. У ліс?

— Так, — запевняє Захар, і його погляд стає надто переконливим. — У нас за територією маєтку є чудова мощена алея, яка веде глибоко в лісопаркову зону. Я давно там не був... Та й ми з тобою заслужили на звичайний, спокійний ранок без сварок, перевірок і робочих обов’язків. Прогуляємося, подихаємо повітрям. І поговоримо заодно. — Захар замовкає, пильно дивлячись на мене кілька секунд. — То що, ти згодна?

Дивлюся на чоловіка, і чесно, я вражена цією пропозицією. Це наче так просто, але водночас так несподівано й приємно. Усі мої тривоги й страхи, які терзали мене останню годину, розтанули, мов ранковий туман.

На моєму обличчі мимоволі з’являється посмішка. Бо від такої пропозиції відмовитися буде гріхом.

— Я згодна, Захаре Володимировичу, — охоче відповідаю я, відчуваючи, як у грудях розливається солодке передчуття чогось дуже хорошого.

Може, я не мала погоджуватися, але я сама хочу на цю прогулянку.

Покоївка для мільярдера

♥️♥️♥️