— Чай будеш? - запитує буденно Мир.

Я киваю. Зараз гаряченьке не завадить. Адреналін виходить з тіла і тепер мене всю трясе. Гладжу подушку, що сперта на спинку дивана і не втримуюсь, прикладаю на неї голову. Дуже швидко тіло розслабляється і я прикриваю очі, відчуваю, як провалююсь у сон.

Десь на одвірку свідомості я чую кроки та шурхіт, а потім в ніс б'є приємний фруктовий аромат. Це напевно Мир приніс мені чай, але я настільки втомлена, що не можу розплющити очі. 

— Спить, - чую тихий шепіт Мира.

— Останнім часом у неї було забагато стресу, - це вже голос Рада, на диво спокійний та турботливий. - Не впевнений, що далі буде легше. 

— Не віриш, що ми зможемо відбити її у Марка? 

— Боюсь, що наступного разу може щось піти не так і ми можемо не встигнути, - голос Рада звучить ближче. Тепер аромат чаю змінюється його запахом. - І через нашу помилку ця дівчина може зламатись.

— Вона не схожа на твою сестру, - емоційно каже Мир. - Вона сильніша.

— Сподіваюсь, - відчуваю гарячий подих на щоці.

Рад легенько поправляє пасмо волосся, що впало на щоку. І я б хотіла зараз розплющити очі та підвестись, та тепер не можу цього зробити, бо це видасть, що я прикидаюсь сплячою. Тому продовжую нерухомо лежати, дивуючись несподіваній турботі Рада. Це так на нього не схоже.

Потім мене накривають м'яким пледом. І в мить всі думки вивітрюються. Я остаточно засинаю тому, що відчуваю безпеку та спокій.

https://booknet.ua/reader/pd-zahistom-mazhorv-b457408?c=5083885&p=1