— Я знайшла цю розмальовку та олівці у старій коробці. Вона твоя? — Він схвально киває, крутячи між пальців червоний олівець.

— Я постійно ламав точилки й дідусь гострив мені його ножем, тому він такий кривий і стесаний з різних сторін. Давай її домалюємо. — Я не змогла йому відмовити. Й навіть мовчала, коли він виходив за лінії та натискав на олівець надто сильно. Признаюся, що для мене, як для митця, це було складно.

— У мене залишилося лиш одне питання до тебе. Я знайшла серед речей музичну скриньку. Хто така Еллі? — Усмішка з його вуст спадає. Він нервово заламує пальці й відкидається на спинку стільця. Я вже очікую, що він знову закриється і в списку його секретів станеться поповнення, але…

— Моя молодша сестра. — Після цих слів розмальовку здуває вітром зі столика. Я тремтячими руками прибираю пожовклі від старості аркуші.

— У тебе є сестра? — Не могла ж я проґавити таку важливу інформацію після десятків перечитаних статей про Гаврила Котика та всіх його можливих інтервʼю.

— Була. Еллі померла під час пожежі в садочку, коли їй було 3 роки. Вона згоріла живцем, а та скринька — єдине, що від неї залишилося.

Це продовження книги "Кохання в овертаймі". Якщо зацікавив уривок, то запрошую до прочитання роману за посиланням.