Багато фунціональний голкомет



Полегшена модифікація

---
Автор вихідної концепції голкомета: Володимир Кухаренко, «Характерники».
Інженерний розбір і hard-SF реконструкція: Максим Тютюнников.
Запропоновану технічну версію голкомета погоджено автором і прийнято для подальшого використання в каноні твору.
---

За основу беру голкомет зі світу Володимира Кухаренка «Характерники. Початок».

У вихідному варіанті це компактна зброя, приблизно габаритів великого пістолета. Вона стріляє надтонкими металевими голками, має магазин приблизно на тисячу пострілів, майже безшумний режим і окремі бронебійні боєприпаси. Голки повинні пробивати індивідуальний захист, важкі бронекостюми, а в окремих сценах — навіть броню бойових машин. Передбачається також інтеграція з мислезв'язком і системами прицілювання.

На перший погляд це класична фантастична суперзброя: маленька, тиха, майже без віддачі, боєприпасів багато, броню пробиває.

Але цікаве тут у тому, що більшу частину концепції не треба викидати.

Потрібно лише перестати думати про голку як про «дуже гостру кулю, яка через малу площу контакту пробиває все». Мала площа контакту сама по собі не дає безмежної бронепробивності. Для проникнення важливі швидкість, маса, довжина пенетратора, щільність і міцність матеріалу, стійкість при ударі та властивості самої броні.

А потім можна зробити ще один крок.

Якщо зброя все одно є електромагнітним прискорювачем, вона не зобов'язана кожного разу розганяти снаряд до максимальної швидкості. Енергію імпульсу можна регулювати під конкретне корисне навантаження.

Тому в hard-SF версії голкомет я б визначив так:

Голкомет — компактний програмований електромагнітний прискорювач, здатний задавати різні профілі розгону для різних корисних навантажень: від легких протипіхотних голок і важких кінетичних пенетраторів до сенсорів, ретрансляторів, димових капсул, модулів РЕБ і транспортних контейнерів з мікродронами.

Тобто його головна перевага — вже не тільки великий боєкомплект.

Голкомет стає універсальним способом виконати задачу:

доставити потрібний об'єкт у потрібну точку простору з тією швидкістю й тим прискоренням, які цей об'єкт здатен пережити.

Це не обов'язково буквально рейкотрон із двома рейками. Для такої зброї навіть краще залишити ширше формулювання «електромагнітний прискорювач»: майбутня система може використовувати котушки, індукційний розгін, розподілене живлення, рекуперацію магнітної енергії або комбіновану схему.

Головна зміна стосується боєприпасів. Однієї універсальної «чудо-голки» бути не повинно.

Легка протипіхотна голка має бути дуже малою, дешевою і придатною для масового вогню. Після проходження захисту вона повинна втрачати стійкість, фрагментуватися або іншим способом швидко віддавати енергію цілі. Інакше надто тонкий пенетратор може просто прошити м'яку ціль вузьким каналом і винести значну частину енергії далі.

Важка протиброньова версія — це вже не зовсім «голка», а малий довгий кінетичний стрижень. Вибухівка йому не потрібна. Принцип той самий, що у сучасних довгострижневих бронебійних боєприпасів: максимальна частка маси працює саме як пенетратор.

А сенсор, мікродрон або постановник перешкод — навпаки, не переживе сотні тисяч g. Йому потрібен набагато м'якший і довший профіль прискорення, менша початкова швидкість і транспортна оболонка, яка прийме удар при посадці або розкриється вже в польоті.

Саме тут регульований електромагнітний розгін дає голкомету властивість, якої майже немає у звичайної стрілецької зброї: одна пускова система може працювати з боєприпасами, що відрізняються за енергією на порядки.

І ще одне. Якщо автор хоче залишити магазин на тисячу пострілів, це якраз можна зробити. Найбільша проблема такого голкомета — не запас снарядів і навіть не загальна енергія.

Найважчі речі починаються з імпульсної потужності, тепла, віддачі й механічної сумісності різних корисних навантажень.

Як це може виглядати в книзі

Епізод 1. Очі попереду

До колишнього адміністративного корпусу було трохи більше трьохсот метрів відкритої промзони. Частина вікон стояла без скла, інші закрили металевими щитами. На даху виднілася антена, але з цієї відстані неможливо було зрозуміти, чи вона взагалі працює.

Саймон лежав за бетонною плитою й водив маркером по фасаду.

— Треба побачити двір, — сказав Гліб.

Саймон перевів голкомет на спеціальну касету. Окрім основного магазину з легкими голками, зброя несла дванадцять великих комірок: два мікродрони, кілька камер і сенсорів, маяки та ретранслятори.

Він вибрав сенсорний модуль. На прицілі коротко з'явилося: SENSOR / 164 m/s. Імпульсний накопичувач зарядився лише частково — електроніку не треба було розганяти, як сталеву голку.

Капсула пішла по пологій дузі й ударилася в стіну під самою покрівлею. М'який зовнішній корпус зім'явся, погасивши залишок швидкості, а камера закріпилася на бетоні. За кілька секунд у мережі з'явився новий канал із видом уздовж даху.

— На даху чисто, — сказав Гліб.

Саймон уже заряджав мікродрон. Його капсулу він послав вище, через будівлю. Над внутрішнім двором оболонка розкрилася, апарат випустив чотири промені з гвинтами й перейшов у керований політ.

На зображенні відкрився двір: дві машини біля службового входу, шестеро людей поруч із ними, ще троє під навісом. Під маскувальною сіткою стояв великий прямокутний блок.

— Генератор? — спитав Саймон.

— Схоже. Або передавач.

Дрон опустився нижче й пішов за будівлю. Якість картинки одразу поповзла вниз — бетон закрив пряму видимість до групи.

Саймон відправив на дах сусіднього складу ретранслятор. Щойно той увійшов у мережу, зображення стабілізувалося. Дрон пройшов уздовж задньої стіни, зазирнув у розбите вікно й показав ще чотирьох людей та переносну станцію зв'язку на підлозі.

Гліб переніс нові цілі на загальну карту й відмітив два можливі входи.

— Досить. Поверни дрон на дах, нехай дивиться двір.

Саймон глянув на стан зброї. Основний магазин майже повний, тепловий буфер холодний; зі спеціальної касети пішло лише три модулі.

Тепер до будівлі можна було підходити не навмання.

Епізод 2. Вікно

Першу групу засікли на самому виході до дороги. Кулемет із другого поверху прошив чергою фасад навпроти й змусив бійців повернутися під стіну.

— Праве вікно, другий поверх, — передав Саймон.

Лея бачила і саме вікно, і двадцять метрів відкритої дороги перед собою. Вона переключила подачу на спеціальну касету, вибрала димову капсулу й поставила точку падіння посеред проїзду.

Голкомет дав короткий низькоенергетичний поштовх. Капсула перелетіла через край укриття, вдарилася об асфальт і почала розкривати аерозольну завісу. Другу Лея поклала ближче до протилежного боку дороги, щоб закрити останні кілька метрів переходу.

— Пішли.

Група рвонула через дим.

Майже одразу над перехрестям з'явився ворожий дрон. Лея підняла голкомет, але замість голки подала модуль РЕБ і відправила його на дах припаркованої вантажівки. Постановник перешкод прилип до металу й увімкнувся ще до того, як перші бійці добігли до протилежної стіни.

Дрон завис, сіпнувся вбік і почав набирати висоту.

— Перейшов на резервний канал, — сказав Гліб.

— Уже пізно.

Останній боєць зник у диму. Завіса починала рідшати, і кулеметник знову відкрив вогонь, ведучи короткі черги по краю дороги.

Лея повернула подачу легких голок. Тепловізор на мить показав голову й плече біля вікна. Два постріли — і кулемет замовк.

У будівлю вони зайшли через службовий вхід. Мікродрон, запущений ще з вулиці, пройшов через вибите вікно на другому поверсі, погасив залишок швидкості транспортної капсули демпфером і розкрився вже в коридорі. Тепер він ішов попереду групи, тримаючись під стелею.

На сходовому майданчику апарат зупинився перед поворотом. На тактичній схемі з'явилися три теплові мітки: дві за дверима навпроти й одна в бічній кімнаті.

Лея показала Саймону на стіну.

— Обійдемо через сусідню кімнату.

Він кивнув і передав маршрут решті.

Поки противник стежив за коридором і сходами, група вже перебудовувалася для входу з іншого боку. Дим, РЕБ і дрон не виграли бій самі, але дали їм те, чого кілька хвилин тому не було: можливість обирати, де й коли цей бій почнеться.

Епізод 3. Перевантаження

На перехрестя вийшли два важкі бронекостюми, а за ними — бронемашина. Лея одразу перейшла на важку касету.

П'ятиграмовий пенетратор став на лінію розгону. Бронекостюм Леї підтвердив опору, зв'язавши праву руку через плечову раму з тазом і ногами. Лише після цього голкомет дозволив повний імпульс.

Вона прицілилася в рухомий вузол під плечем першого противника й вистрілила. Різкий удар віддачі пройшов через силову раму; майже одночасно на броні з'явився темний отвір. Костюм зробив ще два кроки й повалився на бік.

Після другого пострілу тепловий буфер піднявся до сімдесяти двох відсотків. Другий бронекостюм також вибув із бою, але бронемашина продовжувала йти вперед, тримаючи до них найкраще захищену проєкцію.

— Спереду її не візьмемо, — передав Саймон.

У спеціальній касеті Леї залишався один мікродрон.

— І не треба.

Потужність запуску впала в десятки разів. Капсула перелетіла перехрестя й розкрилася вже за машиною. Дрон опустився майже до землі, обійшов бронекорпус і дав Леї картинку задньої частини: теплові решітки, люк моторного відсіку, стики навісних панелей.

Прямої лінії пострілу все одно не було. Саймон послав сенсорний модуль на фасад праворуч від машини. З двох незалежних точок система уточнила положення корпусу та показала, яку ділянку борту можна буде побачити, коли машина почне поворот.

— Три секунди, — сказав Гліб.

Лея знову ввімкнула важкий режим. Тепловий буфер уже був гарячий, але ще залишав запас на один постріл.

Бронемашина довернула корпус. На мить між секціями навісного захисту відкрився бортовий вузол приводу.

Лея натиснула спуск.

Пенетратор пробив зовнішню секцію. Машина смикнулася й зупинилася просто посеред перехрестя. На дисплеї тепловий резерв піднявся до дев'яноста трьох відсотків, а важкий режим заблокувався.

— Не знищили, — сказав хтось у мережі.

— Нам і не треба було, — відповів Саймон. — Вона більше не їде.

На даху машини почав відкриватися люк. Лея повернула легкі голки; цей режим ще працював, бо вимагав значно меншої енергії на постріл. Люк швидко зачинився назад.

З іншого боку вулиці з'явилися нові цілі, а над дахами — два дрони. Важких пенетраторів у касеті залишалося достатньо, енергоблок був заряджений більше ніж наполовину, але ще одного повного імпульсу зброя не приймала.

Лея не стала витрачати аварійний термокартридж. Замість нього вона подала останній модуль РЕБ і посадила його на борт знерухомленої машини. За кілька секунд ворожі дрони почали втрачати канал.

— Тепер рухаємося, — сказала вона.

Група пішла через перехрестя під прикриттям власних сенсорів. Голкомет уже не міг пробити ще одну важку ціль, зате все ще запускав допоміжні модулі й працював легкими голками. Обмеження одного режиму не вимикало всю систему — і саме це в бою виявилося важливішим за максимальну потужність окремого пострілу.
---
P.S. Повний опис голкомету в моєї рубриці "Інженерія фантастики . Конструюємо hard Sf."