Моріка присіла на лавку на ганку. Кеншьо задумався чи варто питати, але в кінці кінців присів поруч мовчки. Вони спостерігали за тим, як сонце поволі заходить за обрій.

- Ти чула колись про зелений промінь? - запитав він.

- Ні.

- Це спалах смарагдового або синьо-зеленого кольору, який з'являється під час заходу і сходу сонця. - він заплющив одне око, а друге прижмурив, вказуючи на точку в небі. - Ось тут приблизно. Там, де сонце зникне за горизонтом.

- Ти колись бачив його?

Кеншьо похитав головою.

- Але Жуль Верн написав цілу книгу з такою ж назвою, “Зелений промінь”. Згідно з легендою, той, хто побачить цей спалах, назавжди позбудеться ілюзій, а також зможе чітко бачити свої почуття. 

- Здається щось було про це у фільмі “Пірати Карибського моря”.

- Так. Там зелений спалах повʼязували із тим, як душа повертається з потойбіччя у світ живих. Перехід між станом фізичним і духовним.

- Так як з ікірьо.

Моріка схрестила ноги на землі і ненадовго замовкла. Вона перевела погляд з обрію на Кеншьо.

- Якщо ми втратимо ікірьо - виходу зі світу більше не буде.

(Зображення згенеровано ШІ)

Фрагмент книги "Там, куди відлітають паперові журавлі"