Здавалося б, звичайний сніданок фіктивного подружжя… а може, й ні)))

— Хочеш? — я простягнула йому тост, сподіваючись, що він врятує мене від переїдання.

— Ні, дякую, насолоджуйся, — глузливо посміхнувся він.

Я прижмурилася й мовчки подивилася на нього. Дуже промовисто подивилася. Він мав би зрозуміти, що я саме зараз подумки посилаю його куди подалі разом із цим клятим тостом.

— Ну гаразд, я спробую.

Схоже, він усе-таки прочитав у моєму погляді все, що я хотіла йому сказати. Кай нахилився й відкусив від тоста зовсім маленький шматочок.

— Ні, треба більше, ти не розпробуєш, — насупилася я.

— Гаразд, гаразд, як скажеш, — він облизав губу й знову відкусив.

В цей момент помідор, який потягнувся за шматком, упав йому  на сорочку.

— Блін, твоя сорочка!

Я миттєво поставила тост на тарілку й підскочила з місця. Підійшла до нього, зняла помідор із тканини, але під ним уже встигла розпливтися жирна пляма.

— Бля… — скривилася я й почала затирати її серветкою. — Ну от, що я наробила?

— Усе гаразд, я просто зміню сорочку, — спокійно промовив Кай.

І тут я зробила те, про що через секунду пошкодувала.

Навіть не подумавши, машинально стягнула з його шиї краватку й почала розстібати ґудзики на сорочці. Один. Другий. Третій.

Я вже розстібнула половину, коли нарешті зрозуміла, що роблю.

Моя рука завмерла, а переді мною був його оголений торс.

Я повільно підняла очі на обличчя Кая.