...але чи можна його за це звинувачувати?

На думку авторки, то обидва достатньо напартачили. Хоч звинувати Єву в тому, що вона опирається, і не згодна втрачати своє право на вибір я теж не можу. Читайте нові розділи і пишіть свою думку в коментарях☺️

А вже завтра в нових розділах "Погана лівчинка для Повелителя" на вас чекають приємні подарунки від моїх колег... деталі ТУТ

— Що ти зробила? — гаркнув я, нависаючи над нею.

— Про що ти? — прошепотіла вона.

Розуму вистачило зараз не вириватися і не перечити. Вона просто стояла, намагаючись зробити бодай якийсь подих, і це трохи притупило жагу в*ивств. Десь на денці свідомості голос, що ще залишався мною, намагався донести те, що я роблю помилку зараз. Та лють і страх через те, що я більше не відчуваю її, заглушала його швидше, ніж я встиг дослухатись. 

— Повелителю, пробачте, — втрутився той, про кого я вже встиг забути. — Ми не знали, що це ваша наложниця.

Перевівши погляд на іншого охоронця, що вже стояв покірно на колінах, чекаючи своєї участі, я скрипнув зубами. Варто замкнути їх, а потім вирішити, що робити.

В*ити одразу, чи все ж помучити.

Магія зірвалась із пальців миттєво, відкриваючи портал до моєї приймальні. Айзерон знав, що таким чином я вимагаю його негайної присутності. І вже за мить мій секретар виринув з порталу.

— Цих двох у катівню. Прикувати й нехай чекають, — прогримів я, вже мало впізнаючи власний голос. А після цього перекинув Єву собі на плече, повертаючи їй здатність знову нормально дихати.

Думаю, час розмов закінчився.